Козацько-гетьманська доба (1569 - перша половина XVIII ст.)

1569 - підписання (28 червня) і затвердження (1 липня) окремо депутатами польського і литовського сеймів Люблінської унії між Литвою і Польщею, утворення федеративної польсько-литовської держави - Речі Посполитої з виборнимкоролем, спільним сеймом, казною й грошовою одиницею, єдиною зовнішньою політикою

1572- універсал польського короля Сигізмунда II Августа про утворення найманого козацького формування - початок реєстрового козацького війська

1573 - заснування I. Федоровим друкарні у Львові

1574 - видання I. Федоровим «Апостола» - першої друкованої книги на українських землях

1574 - видання I. Федоровим першого на східнослов'янських землях «Букваря»

1576 - на кошти князя К. Острозького заснована Острозька академія (Острозька греко-слов'янська вища школа) - перша українська школа вищого типу; першим її ректором був учений-просвітитель Г. Смотрицький

1577-1578 - похід I. Підкови із козаками у Молдавію

1580 - видання «Острозької Біблії»

1586- заснування у Львові першого в Україні братства

1588 - III Литовський статут

1590 - прийняття польським сеймом постанови «Порядок щодо козаків і України»; згідно з постановою була проведена реорганізація козацького реєстру, відокремлення його від нереєстрового козацтва; українські землі за Білою Церквою перейшли до польської шляхти

1591-1593 - козацько-селянське повстання під проводом К. Косинського

1594-1996 - козапько-селянське повстання під проводом С. Наливайка

1596 - Берестейська (Брестська) церковна унія - об'єднання католицької (Вселенської) церкви з православною церквою України та Білорусі, проголошене на уніатському церковному соборі в Бересті (Бресті); Берестейська церковна унія спричинила утворення нової в Україні церкви-греко-католицької, або уніатської; у результаті унії православна церков опинилася в тяжкому становищі: шість з восьми єпархій Київської митрополії стали уніатськими; православний собор (1596 р.) засудив унію; польський король підтримав рішення уніатського собору, і православна церква в Речі Посполитій фактично опинилася поза законом; після Берестейської унії українська церква розпалася на два табори - православних та уніатів (греко-католиків), між якими розпочалася гостра ідейна боротьба

1597 - прийняття польським сеймом рішення про ліквідацію козацтва; сейм проголосив козаків військовими злочинцями і ворогами Польщі; він скасував організацію реєстрових козаків

1615 - заснування Київського братства, яке відіграло провідну роль у політичному і культурному житті того часу; до нього вступило Військо Запорозьке на чолі з гетьманом П. Сагайдачним; це дало формальне право здійснювати військову опіку над ним; Київське братство брало участь у відновленні православної ієрархії в Україні та виступало за її визволення від польського панування

1616 - морський похід запорозьких козаків на чолі з П. Сагайдачним на Кафу, Синоп, Трапезунд; визволення невільників

1620- відновлення православної митрополії в Україні; скориставшись перебуванням у Києві єрусалимського патріархаФеофана, гетьман П. Сагайдачний домігся від нього висвячення нового православного київського митрополита й п'ятьох православних єпископів для п'яти єпархій

1620-1621 - Хотинська війна; війна розпочата Османською імперією проти Речі Посполитої з метою загарбання польських і українських земель; об'єднане польсько-козацьке військо завдало поразки турецько-татарським військам у ході Хотинської битви (1621 р.); перемога польсько-козацького війська зупинила експансію Османської імперії у Східну Європу

1625 - козацьке повстання на чолі з Марком Жмайлом

1625 - укладання Куруківської угоди між козаками і поляками, яку підписали коронний польський гетьман С. Конєцпольський і козацький гетьман М. Дорошенко; цією угодою завершився польсько-козацький конфлікт 1625 р.; за умовами угоди відбулося збільшення козацького реєстру до 6 тис. чоловік, нереєстрові козаки мусили повернутися до своїх панів, козакам заборонялось здійснювати морські походи на турецькі володіння

1630 - козацько-селянське повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила)

1632 - заснування Києво-Могилянського колегіуму

1635 - спорудження польської фортеці Кодак на Дніпрі, зруйнування її козаками на чолі з I. Сулимою

1637 - козацько-селянське повстання під проводом Павла Бута (Пав-люка)

1637-1638 - козацько-селянське повстання під проводом Якова Острянина та Дмитра Гуні

1648-1657-Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти панування Польщі

1648, 19 квітня-6 травня - битва біля урочища Жовті Води закінчилася перемогою козацьких військ в союзі з кримськими татарами над головними силами польської армії

1648,16 травня - битва під Корсунем; війська Б. Хмельницького розчленували польське військо і кожна його частина була знищена окремо; польська армія припинила своє існування; М. Потоцький, М. Калиновський та інші вищі польські командири були взяті у полон; перші успіхи козацького війська підняли на повстання майже всю Україну

1648, 11-13 вересня - битва під Пилявцями; польський сейм оголосив мобілізацію і скликання шляхетського ополчення, це військо було направлено на придушення козацького виступу; обидві армії зустрілися поблизу містечка Пилявці на Поділлі; 13 вересня відбулася вирішальна битва, яка завершилася нищівним розгромом польського війська і панічною втечею

1649 - розгром польського війська в битві під Зборовом; укладання 18 серпня 1649 р Зборівського мирного договору; щоб уникнути війни з об'єднаними польсько-татарськими силами Б. Хмельницький змушений був піти на переговори з поляками при посередництві кримського хана і підписати Зборівський мирний договір; Зборівський мирний договір містив такі основні положення: реєстр Війська Запорозького збільшувався до 40 тисяч (але селяни не потрапили до реєстрових списків і мали повернутися до своїх поміщиків); Річ Посполита визнавала існування козацької України в межах Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств, гетьманське правління в ній (хоча і з рядом обмежень); запроваджувалося козацьке самоврядування; київський митрополит одержував місце в сенаті; заміщувати урядові посади в Україні могли тільки особи православного віросповідання; у Києві єзуїтам було заборонено засновувати єзуїтські школи; оголошувалася амністія православній шляхті, яка брала участь у повстанні, з поверненням конфіскованого майна

1651, 18-30 червня - поразка козацького війська в битві під Берестечком; наслідком поразки стало підписання Білоцерківського мирного договору

1651, 18 вересня - підписання Білоцерківського мирного договору, за умовами якого встановлювався 20-тисячний козацький реєстр, владагетьмана обмежувалася Київським воєводством; гетьман мав підпорядковуватися владі коронного гетьмана і короля; Б. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, після його смерті король отримував право призначати і звільняти гетьманів; польська адміністрація поверталася до Брацлавського та Чернігівського воєводств; магнати і шляхта отримували свої колишні маєтки; зберігалися права і привілеї надані православній церкві; польські пани не мали права притягати до суду українську шляхту і київських міщан за участь у війні

1652, 22-23 травня - розгром польського війська М. Калиновського козацько-татарським військом на чолі з Б. Хмельницьким під Батогом на Поділлі; козацько-татарські війська оточили польський табір і розгромили його; у результаті цієї перемоги українські війська зайняли територію України до р. Случ

1653, жовтень-грудень - бої під Жванцем (Жванецька облога); козацько-татарське військо завдало поразок 40-тисячному польському війську під керівництвом короля Яна Казимира, оточила його; у польському таборі почалися голод і епідемії; у цій катастрофічній ситуації Ян Казимир підкупив кримського хана Іслам-Гірея III, уклав з ним сепаратну угоду; за цих обставин Б. Хмельницький був змушений піти на перемир'я, за яким відносини між Польщею та Україною регулювалися на основі Зборівського договору

1653 - рішення Земського собору про прийняття Війська Запорозького під протекторат московського царя

1654, 8 січня- Переяславська рада; у Переяславі спочатку відбулася старшинська рада, а згодом генеральна військова рада; було вирішено віддати Україну під протекторат Росії, при збереженні основних прав і вільностей Війська Запорозького

1654, березень - оформлення українсько-російської міждержавної угоди; під час переговорів в Переяславі в січні 1654 р. була досягнута усна домовленість між гетьманською Україною та послами московського царя; у Корсуні та Чигирині на наступних козацьких радах був вироблений письмовий проект договору між сторонами; документ, що називався «Просительні статті» складався з 23 статей і містив гарантії суспільно-політичного й соціально-економічного устрою Української гетьманської держави та положення про її зовнішню політику; у березні 1654 р. українське посольство виїхало до Москви; у результаті переговорів проект документа був зменшений до 11 статей і при цьому значно змінений; 21 березня 1654 р. царський уряд затвердив гетьманський документ, якій ввійшов в історію під назвою «Березневі статті», або «Статті Богдана Хмельницького»

1654 - заснування Харкова

1655 - спільні воєнні дії українських і російських військ проти поляків у Західній Україні та в Білорусії

1656 - Віленське перемир'я між Польщею та Росією: припинення воєнних дій між Московською державою та Річчю Посполитою; обидві держави брали на себе зобов'язання не розпочинати переговорів про мир зі Швецією; передбачалася можливість обрання російського царя на польський трон

1657 - смерть Б. Хмельницького

1657-1659 - гетьманування I. Виговського

1658, 6 вересня - Гадяцький договір (Гадяцький трактат) - українсько-польська угода, схвалена на Генеральній (Військовій) раді неподалік від м. Гадяча: Гадяцький договір передбачав перетворення Речі Посполитої на федерацію трьох самостійних держав - Литви, Польщі та України; Україна здобувала назву «Велике князівство Руське» і входила до складу «єдиної і неподільної Речі Посполитої» не як провінція, а як окрема держава (на правах формально рівноправного суб'єкта), зберігаючи гетьманське правління; до складу Великого князівства Руського входили Чернігівське, Київське і Брацлавське воєводства; Берестейська унія мала бути скасована, православні зрівнювалися в правах з католиками; спільного короля мали обирати на загальному сеймі; законодавча влада мала належати Національним зборам депутатів, які обиралися від усіх земель князівства; виконавчу владу здійснював гетьман, який обирався довічно й затверджувався королем; українська армія мала складатися з 30 тис. реєстрових козаків і 10 тис. найманців, збройні сили України очолював гетьман

1659, липень - розгром московських військ під Конотопом збройними формуваннями під керівництвом I. Виговського; дізнавшись про Гадяцький договір, російський цар Олексій Михайлович видав грамоту до українського народу, у якій звинуватив I. Виговського в зраді й закликав народні маси до боротьби з гетьманом; 100-тисячне російське військо, очолюване князем О. Трубецьким, узяло в облогу м. Конотоп; до Конотопа підійшла армія I. Виговського та його союзники: польське військо на чолі з С. Потоцьким і кримська орда під керівництвом хана; 9липня 1659 р. відбулася кривава битва, у якій російське військо було вщент розбите, загинула добірна російська кіннота; I. Виговський не міг скористатися перемогою; проти політики гетьмана виступила старшинська опозиція, яку очолили промосковські полковники I. Безпалий, Т. Цецюра і В. Золотаренко; замість спроби знайти спільну мову з опозицією, I. Виговський почав кривавий терор в Україні

1659-1663 - гетьманування Ю. Хмельницького

1659, жовтень - «Переяславські статті» Ю. Хмельницького; угода, підписана між Ю. Хмельницьким і московським урядом, якою регулювалося політичне і правове становище козацької України у складі Московської держави; російські воєводи мали право з військами стояти в Києві, Чернігові, Ніжині,Переяславі, Брацлаві, Умані; заборонялося обрання гетьмана без дозволу царя, а також здійснювати зовнішньополітичні стосунки; гетьман не мав права приймати будь-яких іноземних послів; запорожцям заборонялося здійснювати походи на Чорне море; київський митрополит повинен був затверджуватися московським патріархом; I. Виговський разом з родиною повинен був бути виданим московському царю, його сподвижники не мала права обіймати будь-які посади; «Переяславські статті» викликали крайнє невдоволення й обурення серед широких верств населення українського суспільства, що врешті-решт зумовило розкол України за територіальною ознакою

1660, жовтень - Слободищенський трактат; договір, укладений гетьманом Ю. Хмельницьким з представниками Речі Посполитої у містечку Слободищі, біля Чуднова; за його умовами скасовувалися невигідні для Гетьманщини «Переяславські статті» 1659 р., Гетьманщина розривала союз із Московською державою і відновлювала свій державний зв'язок з Річчю Посполитою на умовах Гадяцької угоди 1658 р.; проте Україна поверталася під владу Речі Посполитої лише на автономних засадах, а не як рівний з Польщею суб'єкт федерації; у результаті Україна фактично розділилася на дві частини - Лівобережну Україну під протекторатом Росії, Правобережну Україну - під протекторатом Польщі

1661 - заснування університету у Львові; згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи - академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце; академіям було обіцяно ті самі права університету, якими користувався Краківський університет; єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові; єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворити свою колегію в академію; після неодноразових клопотань король Ян П Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора; університет складався з двох відділів (факультетів) - філософського і богословського (теологічного)

1662, 31 грудня- створення Малоросійського приказу - державної установи Російської імперії, що керувала справами Гетьманщини; фактично цим приказом керував сам цар; приказ було ліквідовано зі створенням Малоросійської колегії (1722 р.)

1663 - «Чорна рада» у Ніжині, проголошення гетьманом I. Брюховецького

1663-1668 - гетьманування I. Брюховецького на Лівобережній Україні1663-1665 - гетьманування П. Тетері на Правобережній Україні 1665,жовтень - «Московські статті»; договірні умови між московським урядом і лівобережною козацькою старшиною на чолі з гетьманом I. Брюховецьким; цей документ значно обмежував політичні права Гетьманщини, посилював її військово-адміністративну залежність від Росії; у» межах Української держави всі міста і землі переходили під владу російського царя; у них розміщувалися російські гарнізони на чолі з воєводами гетьман позбавлявся права вести зовнішню політику; збирання податків із населення, крім козацтва, проводилося московськими воєводами до царської казни

1665-1676 - гетьманування на Правобережній Україні П. Дорошенка

1667, січень - Андрусівське перемир'я між Російською державою та Річчю Посполитою: у складі Московської держави залишалися Лівобережна Україна, Сіверська земля за Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ; за Річчю Посполитою закріплювалися Правобережна Україна Білорусія із Вітебськом, Полоцьком і Двінськом; Андрусівське перемир'я юридично закріпило факт існування двох Україн - Правобережної і Лівобережної; Запорожжя мало бути під зверхністю обох держав

1668-1672 - гетьманування на Лівобережній Україні Д. Многогрішного

1669, 16 березня - «Глухівські статті»; договір між козацькою старшиною і гетьманом Д. Многогрішним і московським урядом, підписаний 16 березня 1669 р. у м. Глухові; наростання національно-визвольної боротьби в Україні, політика гетьмана Правобережної України П. Дорошенка і позиція Д. Многогрішного примусили московський уряд скасувати умови Московських статей 1665 р. і піти на поступки при укладанні «Глухівських статей»; за цим документом московські воєводи залишились лише в п'ятьох містах - Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині й Острі, де вони не мали права втручатись у справи місцевої адміністрації; козацький реєстр встановлювався в розмірі 30 тис. чоловік; гетьман мав право утримувати 1 тис. чол. найманого війська; податки збирались виключно козацькою старшиною; гетьману заборонялось вступати в зносини з іноземними державами; значно обмежувався перехід селян у козацтво; «Глухівські статті» в цілому були спрямовані на обмеження державних прав України московським урядом

1672, червень - «Конотопські статті», українсько-російський договір, укладений на основі «Глухівських статей» із доповненнями: реєстр - 30 тис, гетьману заборонялося вести зовніпшьополітичні стосунки без царського дозволу, позбавляти старшину посад або карати без згоди старшинської ради; лівобережним полкам заборонялося допомагати П. Дорошенку в його боротьбі проти Польщі; «Конотопські статті» створили умови для посилення впливу царського уряду в Україні

1672, жовтень- Бучацький мирний договір, підписаний між Туреччиною і Річчю Посполитою; після того як війська Туреччини в союзі і українськими військами розбили на Правобережжі польську армію сторони підписали мирний договір; за його умовами Туреччині відійшло Поділля; на Брацлавщині й Київщині зберігалася влада гетьмана; Правобережна Україна на чолі з гетьманом П. Дорошенком визнала свою залежність від Туреччини; Річ Посполита відмовлялася від претензій на Правобережну Україну і зобов'язувалася виплачувати Туреччині викуп і щорічну данину

1672-1687 - гетьманування I. Самойловича на Лівобережній Україні1674 - ї. Самойлович обраний гетьманом Лівобережної та Правобережної України, спроба I. Самойловича об'єднати Україну

1676-1681 - гетьманування Ю. Хмельницького на Правобережжі

1677-1681 - московсько-турецька війна за Правобережну Україну

1677-1678 - чигиринські походи татар і турків

1681, 13 січня - підписання Бахчисарайського мирного договору у Бахчисараї між Туреччиною, Кримським ханством і Московською державою; за Бахчисарайським мирним договором кордон між Туреччиною і Московською державою встановлювався по Дніпру: під контролем Туреччини опинилися південна Київщина, Брацлавщина та Поділля, а Росія утримувала Лівобережну Україну з Києвом, Васильковом, Трипіллям, а також Запорожжя; територія між Дністром і Бугом 20 років мала залишитися нейтральною та незаселеною; Бахчисарайський мирний договір у черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного та соціального гніту українського народу у Лівобережній Україні

1686, травень - підписання «Трактату про Вічний мир» між Росією та Польщею; за мирним договором, укладеним на основі Андрусівського перемир'я, Польща визнавала приєднання Лівобережжя, Києва, Запорожжя до Російської держави; Поділля залишалось під турецьким протекторатом; Південна Київщина і Брацлавщина ставали нейтральною зоною; Північна Київщина, Волинь, Галичина відходили до Польщі; Росія і I Польща уклали антитурецький союз

1686 - підпорядкування Київської митрополії московському патріархові; ліквідація самостійності української православної церкви

1687, 25 липня - обрання гетьманом I. Мазепи, підписання нової угоди з Москвою, яка називалася «Коломацькі статті» (ці події відбулися и ході козацької ради на річці Коломак); в основі «Коломацьких статей» були попередні «Глухівські статті»; статті зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо, підтверджували козацькі права і привілеї; гетьман не мав права без дозволу царя звільняти з посади старшину, а старшина скидати гетьмана; гетьману заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами

1687-1708 - гетьманування I. Мазепи

1695,1696 - участь українських козаків в азовських походах

1699 - Карловицький мирний договір між Польщею і Туреччиною, заним значна частина Поділля з Кам'янцем відійшла до Речі Посполитої, аш Московською державою залишився Азов уряд мав керувати усіма справами в Україні; він складався з шести осіб: три українця, три російських урядовця; цей уряд очолював О. Шаховський; першим урядовим кроком стала ревізія всього населення з метою обкладення його податками й повинностями

1734 - повернення запорозьких козаків під протекторат Росії, заснування на р. Підпільній Нової Січі

1734 - гайдамацьке повстання на Поділлі на чолі із сотником Верланом проти польсько-шляхетського панування; привід - вступ на Правобережжя царських військ для підтримки короля Августа III у боротьбі за польський престол; боротьба народних мас проти соціального і національно-релігійного гноблення набула форми гайдамацького руху і тривала майже протягом усього XVIII ст.; повстанці на чолі із Верланом вбивали магнатів, шляхту, руйнували їхні маєтки, костьоли; вони оволоділи Вінницею, рядом інших міст; повстання гайдамаків охопило Київське, Подільське, Брацлавське і Волинське воєводства; незабаром воно було придушене російськими і польськими військами

1735-1739 - участь українських козаків у російсько-турецькій війні

1738-1745- найбільший розмах руху опришків у Західній Україні (Північна Буковина, Прикарпаття, Закарпаття) на чолі з Олексою Довбушем; рушійні сили - безземельне і малоземельне селянство, міська біднота; рух опришків мав антифеодальний і визвольний характер: вони нападали на маєтки панів, купців, лихварів; у 1745 р. О. Довбуш загинув від кулі зрадника

1750, лютий - Глухівська рада - рада козацької старшини у м. Глухові (тепер Сумська область), на якій за вказівкою російської імператриціЄлизавети Петрівни гетьманом Лівобережної України було обрано К. Розумовського; тимчасове відновлення гетьманства було пов'язане зі складним зовнішньополітичним становищем Російської імперії (загострення відносин з Туреччиною і Польщею) і намаганням у зв'язку із загрозою війни залучити на свій бік козацьку старшину

1750 - друге повстання гайдамаків на Правобережній Україні

1750-1764- правління останнього українського гетьмана К. Розумовського

1764 - указ Катерини II про скасування гетьманства

1764 - зосередження повноти влади в Україні в руках другої Малоросійської колегії (1764-1786 рр.) на чолі з П. Румянцевим