Многогрішний Дем’ян - біографія, гетьманування та історичний портрет.

Многогрішний Дем’ян Ігнатович (1631-1703р.) – державний діяч, гетьман Лівобережної України в період з 1668 по 1672 роки. Родом з селянських низів. Народився на Чернігівщині.

Свою службу почав ще під проводом Богдана Хмельницького. Відзначився природним розумом та твердим характером, що допомогло йому досягти звання полковника. Брав участь у антимосковському повстанні І. Брюховецького. Був наближеним до П. Дорошенка, підтримував його політику. У 1668 році призначений Дорошенком наказним гетьманом на Лівобережжі, так як сам Дорошенко мусив повернутися на Правобережжя.

Через недостатню військову міць, тиск промосковської частини церкви та наступ військ ворога, Многогрішний мусив піти на переговори з московським урядом. В 1669 році були підписані Глухівські статті. Але в 1672 році Многогрішний був заарештований та звинувачений в зраді царській владі. В Москві його катували, спочатку засудили до страти, але пізніше змінили вирок на довічне заслання до Іркутська. Помер Д. Многогрішний в Іркутську в 1703 році.

Коротка біографія Д. Многогрішного

Відомо, що походив з простого роду на Чернігівщині. Його батько був посполитим у м. Короп. Про першу половину його життя відомо небагато. Перша відома згадка імені майбутнього гетьмана датується 1649 роком, а саме в козацькому реєстрі у чині військового осавула. Зазнав поразки в битві з поляками під Кунчицями в 1651 році.

Пізніше, будучи чигиринським полковником, приймав участь у глухівський козацький раді під проводом гетьмана Брюховецького. Суть була в тому, щоб розірвати невигідні відносини з Москвою. Також було запропоновано прогнати воєвод. Многогрішний підтримав Брюховецького, але недовго протримався. Коли старшина підтримала П. Дорошенка, то Многогрішний був серед них. Дорошенко допоміг зняти облогу з Котельву та вигнати московських воєвод. Після цього Д. Многогрішний повністю перейшов на сторону Дорошенка.

Многогрішний допомагав розгромити сили Брюховецького, чим тільки завоював собі довіру з боку Дорошенка та його оточення. Проте Дорошенко мав негайно повернутися до Чигирина, а замість себе залишив наказним гетьманом саме Многогрішного. Ця подія відбулася 17 вересня 1668 року. Дем’ян Ігнатович мав вигнати воєвод з території Переяслава, Ніжина та Чернігова. Проте мав проблеми з промосковськи налаштованим духовенством.

Пізніше з Москви повернулася делегація, яка принесла нові звістки. Було необхідно вибрати нового гетьмана Лівобережної України, бо через Андрусівський договір Дорошенко не міг одночасно виступати гетьманом і польської, і московської частини України. Так в 3 березня 1669 року було обрано Д. Многогрішного уже повноправним гетьманом Лівобережжя.

Тоді Москвою були нав’язані нові статті, які тільки сильніше обмежували автономію України. Фактично, старшина знову впускала воєвод на свої території. Спроба відхилити статті не була успішною, то Многогрішний вже не міг відмовитися від нав’язаних умов. Дорошенко, після невладної спроби повернути свій чин, був змушений повернутися на Правобережжя.

Подальша доля Многогрішного

На початок 1670 року ситуація ставала дедалі складнішою. Запорізькі козаки не повністю визнавали Многогрішного своїм гетьманом, вважаючи, що він має правити лише північними територіями, а не всім Лівобережжям. Проти П. Дорошенка також хотіли воювати, тому саме він вирішив звернутися до Д. Многогрішного з пропозицією про дружбу.

Останній відіслав послів до московського царя, щоб той призначив його запорозьким гетьманом – нібито тільки так Многогрішний може гарантувати вірність угодам війська козацького. Не було підтримки Дорошенка, тому новий гетьман установив остаточну владу над Лівобережною частиною України.

Через деякий час пішла чутка про майбутню злуку Дорошенка та Многогрішного. В численних доносах говорилось про те, що гетьмани планують передати Київ полякам, а також повністю перейти під егіду Осяйної Порти.

В 1672 році це перестало бути доносами, оскільки Многогрішний відкрито заявив про союз с Дорошенком. Гетьман також порекомендував цареві взяти Дорошенка під своє крило, але цар уклав угоду з поляками для боротьби з повстанцями. Пізніше старшина вирішила, що потрібно від Многогрішного позбутися. Причин для цього було декілька:

  1. По-перше, гетьман зловживав владою, ігнорував старшину, а також так і не зміг стати «своїм» в Запорізькій Січі;
  2. По-друге, його намагання укласти союз то з Дорошенком, то з царем, то навіть погрози перейти під владу султана, не могли не викликати занепокоєння.

Не було спокою нікому з цієї ситуації, а становище погіршувалося. Після його ув’язнення, більша частина оточення відреклась від гетьмана, а частина намагалась виправдати, проте не допомогла.

Так Д. Многогрішного схопили і відправили до Москви. Там і засудили спочатку до страти, а потім до довічного заслання до Сибіру. Разом з ним було відправлено його брата та небожа. Відомо, що він був на військовій службі в Забайкаллі (1688 рік), а у 1696 постригся в ченці. Остання згадка про Дем’яна Многогрішного датується 1701 роком.

категории политологии это