Бояри. Хто такі бояри?
Бояри (від старосл. бой — воїн, великий або тюрк, бояр — багатий, знатний) — верхівка панівного класу феодального суспільства в Київській Русі, Росії, Молдавії та Румунії.
Термін «боярин» спочатку вживався лише стосовно багатих і знатних служивих людей; з часом став позначати, крім служивої знаті, членів дружини й місцеву неслуживу знать. Уже в XI ст. бояри диференціювалися на «великих» та «менших». Консолідація боярства та зростання його економічної могутності в X—ХНІ ст. супроводжувалися значними грошовими накопиченнями. Суспільний вплив бояр зумовлювався також існуванням у них дружин, що складалися із воїнів та слуготроків.
Економічна могутність і високе суспільне становище сприяли активним виступам бояр проти князівської влади в Новгороді наприк. XI — на поч. XII ст., в Ростовсько-Суздальському та Галицько-Волинському князівствах у другій пол. XII ст., що було виявом внутрішньокласового антагонізму, який загострювався мірою становлення боярства як класустану. В Росії під час правління Івана IV була підірвана політична роль боярства, а на поч. XVIII ст. Петро І остаточно ліквідував цей інститут.
Після захоплення українських земель литовськими та польськими феодалами в другій пол. XIV ст. деякі великі Бояри перейшли на бік завойовників, а інші отримали князівський титул. Середні Бояри перетворилися на військових слуг, урядовців, а також дістали шляхетські привілеї та землі в дарунок. Так у XV—XVI ст. боярство втратило своє привілейоване становище. В Румунії клас феодалів (з XIII—XIV ст.) було ліквідовано лише в 1945 р. внаслідок аграрної реформи.