Апостол Данило - біографія, діяльність, та характеристика правління. Історичний портрет Апостола Данила.

Апостол Данило

Апостол Данило Павлович (1654-1734 pp.) – державний, політичній і військовий діяч, гетьман Лівобережної України в період з 1727 по 1734 роки. Народився в сім’ї полковника в Миргороді. Був активним прихильником політики І. Мазепи. Також є одним з учасників створення та розроблення положень союзу України та Швеції. У 1708 році виступав на боці шведів разом з українськими полками, проте вже через деякий час приєднався до Петра І.

У 1727 р. після ліквідації Малоросійської колегії, був призначений гетьманом. Д. Апостол подавав петицію про повернення старих прав згідно з угодою 1654 року. Права не були повернені в повній мірі, проте цар видав «Решительные пункты» - указ, згідно з яким Україна більш м’яко підпорядковувалася Росії, ніж раніше.

Д. Апостол багато зробив для розвитку козацького права, а також захищав інтереси селянства та купецтва перед російською владою.

Діяльність Данила Апостола

Відомо, що Данило Апостол мав добру освіту. В 20 років мав чин полковника. Брав участь в пошуку військового писаря Петрика, який проголосив себе гетьманом та отримав підтримку кримських татар. Три роки тривав конфлікт з Петриком і закінчився перемогою сил Апостола.

У 1697 році І. Мазепа призначив Апостола наказним отаманом захоплених татарських фортець, проте в 1700 році він був вимушений відправитися до шведських кордонів. Коли наказний отаман Обидовський помер, то Д. Апостол заступив на його посаду.

Будучи наказним отаманом під командуванням Шереметьева, Апостол брав участь у лифляндському поході (1701 рік), а також у перемозі під Еретефером. Пізніше йому довелось брати участь в військових діях, спрямованих на підтримку польського короля Августа.

Коли почалась справа Кочубея та Іскри, Данила Апостола було звинувачено в змові проти Івана Мазепи. Петро І відрядив отамана для суду, проте Мазепа пробачив Апостолу.

Коли І. Мазепа став союзником Карла ХІІ, то саме Данила Апостола відрядили в якості дипломата до Петра І. Вони мали обговорити новий статус України. Проте Апостол налагодив зв'язок з новим гетьманом Скоропадським, щоб той замовив слово перед російським царем.

Пізніше (1722 рік) Апостол було відряджено до Персії з 10-тисячним військом. Походи Апостола були успішними: він заснував фортецю Св. Христа близько річки Сулак. У 1732 році повернувся охороняти кордони від татар. Проте знову посилилося занепокоєння серед козацької старшини.

Саме до Данила Апостола звернулись з петицією, щоб скасувати Малоросійську Колегію та обрати нового гетьмана. Але нічого не вдалося. Петро І був такий обурений листом, що звелів заарештувати його та старшину і піддати тортурам та смертній карі.

Однак Петро І помер, а Катерина дарувала прощення козакам, але звеліла їм залишатись в Петербурзі. Катерина випустила в’язнів, бажала вирішити українське питання. Та її раптова смерть все змінила: після смерті цариці до влади повернулись ті, хто бажав ліквідувати українську еліту й заборонити автономію.

Гетьманування Данила Апостола почалося 1 жовтня 1727 року після довгих переговорів та виходу «Рішительних пунктів». Тепер цар вирішував чи проводити вибори гетьмана, казна ділилася навпіл між українською та російською сторонами, а воєнні чини призначав також цар. На момент визначення гетьманом Данилові Апостолу було вже 73 роки. Ніхто не посилався на угоди, які колись укладав Б. Хмельницький.

Правління та реформи Данила Апостола

Реформи Данила Апостола були зосередженні на упорядкуванні внутрішніх проблем українців. Він активно сприяв зміцненню автономії. Однією з його найвідоміших реформ є реформа судочинства. У 1730 році підписав спеціальне розпорядження, яке давало інструкції щодо розгляду справ, а також примушувало глибше вивчати звичаєве право. Тепер необхідно було знати таки юридичні акти як Литовські статути, Саксонське право та інші. Проводилося генеральне слідство відносно того, чи законно володіють маєтками та земельними наділами.

Після смерті Петра І він отримав від імператриці нові привілеї, маєток та орден О. Невського. Проте за це потрібно було побудувати вал між Дніпром та Донцем. (козаків в той час часто використовували задля важкої сили, яка зможе побудувати великі фортифікаційні споруди).

Зруйнування Запорозької Січі (1709 рік) стало причиною побудови Олешківської Січі. Козаки стали слугами османського султана, а їхніми лідерами були П. Орлик та К. Гордієнко. Останній швидко помер, а Орлика довгий час переслідували російські агенти. Він намагався залагодити ситуацію, проте успіхів не було. Уряд не дозволив козакам повернутися додому, а кримський хан дозволив козакам іди на поляків війною. Фактично, козаки були знову розділені.

У 1733 році Д. Апостола було паралізовано. Скориставшись цим, гетьмана усунули від влади. Цариця Анна Іоанівна призначила князя Шаховського командувати на території автономії. Помер Д. Апостол у 1732 році. Поховали його у Сорочинцях в церкві, яку збудували з ініціативи Д. Апостола.

легальність влади це