123

Український жіночий союз (1917 рік)

Перша хвиля фемінізму, що охопила Західну Європу наприкінці XIX поч. ХХ ст. сприяла появі "жіночого питання", "жіночої теми" у історії, історіографії, літературі, філософії. Рух за політіічне рівноправ'я жінок у країнах Європи знайшов свій прояв перш за все у благочинній, культурнопросвітній діяльності жіночих товариств.

Для історії емансипаційних устремлінь українських жінок найцікавішим та найхарактернішим стало поєднання національної ідеї та фемінізму. На Наддніпрянській Україні на пбч. ХХ ст. світогляд жінок формувався, як правило, під впливом російськомовної феміністичної літературию.1 Вони брали' участь у загальноімперських жіночих організаціях Спілці Рівноправності жінок, Спілці Захисту Жінок, Товаристві допомоги жертвам війнн, Союзі допомоги Батьківщині інш.

Слід зазначити, що умови й можливості для залучення жінок до сфери інтелектуальної праці в Україні були дещо сприятливішими, ніж у цілому гю імперії, завдяки досить ліберальній атмосфе. рі, що склалася навколо питань жіночої освіти.2 Це, в свою чергу, безиосередньо вплинуло на залучення українського жіноцтва до громадської, культурної, просвітницької діяльності. Так. наприклад, на рубежі 19011902 років у Києві утворилася "Жіноча громада", яка хоч і не мала ніяких феміністичних гасел або суто жіночого завдання, проте свідчила про бажання жінок діяти спільно. Громада об'єднала в собі два покоління жінок, які порізному розуміли свою роль у громадській діяльності. Старше покоління оріентувалося здебільшого на культурноосвітню працю, молодші жінки прагнули революційної діяльності.3

Подальші події, Перша світова війна та революція 1917 року досить суттєво вплинули на формування нового статусу української жінки у сімейному, професійному та громадськохму житті. Жіноцтво отримало доступ до професій, які раніше вважалися суто чоловічимиюристів, лікарів, одержали право здобувати професорське звання у вищих навчапьних закладах. Чймало жіїгок пішло на військову службу. Жінки також почали активно залучатііся і до політичного життя краіни, стають активними діячками різноманітних політичних партій, членами державних органів влади на місцях і в столиці. Так, наприклад, до складу Української Центральної Ради увійшло 11 жінок від українських громадських організацій та територіального представництва, 4 від Всеукраїнської Ради робітничих депутатів, 6 — від національних меншин(здебільшого єврейської та польської).4 Але найбільш типовим для українського жіночого руху було те, що жіноцтво намагалося залишатися поза ідеологією. Перш за все його турбували насущні потреби громади, економічний, соціальнрій, культурний розвгіток суспільства. Саме вони, а не засадничі ідеї фемінізму, стлли рушійною силою утворення жіночих товариств. Жінки приділяли більше уваги соціальній допомозі та культурнопросвітницькій роботі, інколи займалися виробничокомерційною діяльністю. Вони намагалися розширити права, забезпечити правовий захист, поліпшити загальний рівень життя всього населення та жіноц гва зокрема. Неодноразово жінки порушували питання перед громадськістю про рівноправне становище їх у суспільстві.5

Український Жіночий Союз (УЖС) одним з перших об'єднав жіноцтво "під гаслом рівних з чоловічими прав жінки на основі рівних з чоловічими обовязків української жінки у громадянській роботі для добра України".6

Ініціативна група по утворенню УЖС була створена у Києві 21 березия 1917 р. 3 3 квітня діяла тимчасова рада УЖС на чолі з В. Нечаївською7. На Українському національному конгресі, що про ходив у Києві 68 квітня 1917р., Нечаївська як делегатка виступала з промовою від Київського комерційного інституту та від українських жінок.8

25 квітня відбулися загатіьні збори членів Союза на яких було затверджено статут, вибрано нову постійну раду. До її складу увійшли члени тамчасової ради: Бондаренко, Мельник, Нечаївська, Парфенюк, Поцубієнко, Равлюк, Сильнича та новообрані: Веретельник, Гупалівна, Патічевська, Радзимовська, Руппельт, Соколовська, Тимешко, Цікаяовська. Делегаткою від УЖС до УЦР обрано В. Нечаївську.9

Головним гаслом Союза проголошувалося: "Українська жіігка має для добра України нести всі відповідні жіночій природі громадянські обов'язки, а за те має користуватись рівними з чоловіком правами'людини".10

У політиці Союз не піднімав свого окремого прапора, а став під політичний провід УЦР.

Основою організації УЖС у своєму статуті проголосив Клуб, a верхом організації Центральну Раду. Зв'язок між Клубом і ЦР підтримувався через Вінок, Повітову раду, Окружну раду.11

Членами Союзу могли бути не лише усі українські жінки, і їхні діти, але й чоловіки, що признавали потребу рівноправнооти жінок і необхідність жіночої громадської праці длд добра України, а з інших націй ті особи, що прихильні ідеї УЖС12. Але росіянки, що мешка'ли на Україні відверто висловлювали небажання співпрацювати в українських організаціях. Російські феміністки стали під час війни переконаними шовіністками, тому українки змушені були вийти з членів загальноросійського Союзу жінок, філія якого діяла у Києві.13

На зборах членами Союзу стало ще півсотні нових членів. Взагалі Союз поповнювався досить динамічно, за 5 тижнів роботи він встиг з'єднати сотні членів з різних куточків країни. Осередки УЖС постали в Київській, Чернігівській, Волинській, Полтавській, Харківській, Херсонській губерніях.14 У Харкові Союз постав у середині квітня 1917р. Ним було вироблено власний статут та план діяльності.15

Чернігівський осередок Жіночого Союзу утворився 22 червня. До його складу увійшло 70 осіб. Найближчою метою було прого лошено підготовку жіночого населення до виборів у Всеросійські Установчі збори.16

Друкованим органом УЖС став "Жіночий Вістник" периіий на східноукраїнських землях двотижневий часопис українського жіноцтва.17 Він видавався у Києві писарем цієї організації, головою редакційної комісії Василем Равлюком.

Поставивши завданням координувати жіночу громадську працю, часопис попереджував: "Хто надіється знайти якінебудь феміністичні, суфражистські тенденції, нехай не передплачує иЖіночий Вістник", бо у ньому цієї поживи не знайде".18

Вийшло два випуски: №1~11червня 1917р., №222 серпня 1917р..

иЖщочий Вістник" у програмній статті підтвердив просвітннцький напрям розвитку жіночого руху у Наддніпрянській Україні, так визначивши своє завдання:"освітлюватрі ті стєжкрі, якими ііде жінка в своїм розумовім і культурніи розвою, ті галузі праці, в яких вона є найкорисніша громадська працьовниця, ті соціальні завдання, що ставить їх собі Союз".19

Та найважливішим у діяльності Українського Жіночого Союзу було те, що він провадив активну роботу серед населення: організовував мітинги перед виборами до Міської думи, пояснювали закон про виборче право, міське самоврядування; при ньому була створена спеціальна комісія по збору та відправці книжок на провінцію. Першим завданням стало створення курсів для неграмотних, адже освіта людині необхідна, "як хліб і вода". Тому редакція "Жіночого Вістника" постановила вже з другого числа друкувати перший курс "Як за сім годин навчити поукраїнські читати?", популярний курс українознавства "Історія українського народу" тощо. Орган УЖС наводив факти пожвавлення громадської праці серед жіноцтва: жінки увійшли у просвітні товариства й політичні організації, поступово почав вироблятися "хист громадської і політичної праці". У "Хроніці" також повідомлялося про заснування низки жіночих товариств: жіночі спілки були закладені в м. Катеринополі на Звенигородщині* в с. Шульгівці Новомосковського повіту на Катеринославщині, в с. Антонівці Сквирського повіту на Київщині та в Харкові; у Канівському повіті Київської губернії з'явилася жіноча "Просвіта" і дівоча спілка; у м. Старокостянтинові відкрито три захоронки для дітей місцевих мешканців; комісія Радіі УЖС ухвалила на своїх зборах закласти у Києві українську спілку швачок та устаткувати майстерню.20

Діяльність жіночріх товариств, що створювались за сприянням УЖС по всій території України настільки виправдала себе для будівництва молодої держави, що виникла потреба надати їм трмвку організаційну побудову для дальшого росту й розгортання успішної роботи. В дуже короткому часі, вже на вересень підготовано Перший жіночий з'їзд у Києві.

З'їзд 14—16 вересня 1917р., на який УЖС скликав представніщь від всіх регіональних та центральних українських жіночих організацій(майже половина делегаток селянки) затвердив новий статут та обрав нову раду, висловив свої привітання З'їзду народів, що також проходив у цей час у Києві21, та прийняв наетупні резолюції:

за скликання Українських Установчих Зборів; проти політиFcir Тимчасового Правительства та тієї частини російського громадянства, котрі вороже ставляться до нацюнальних змагань недержавних народів; за самовизначення народів;

- про виборчу справу Союз постановив входити у блоки з укрлїнською соціалдемократичною та соціалреволюційною партіями та з Українською Селянською Спілкою;

- у громадських справах за скасування опіки над дітьми і майном вдови, бо вона принижує людську гідність жінки; турбота про жінок під час вагітності; зважаючи на те, що війна між іншііми наслідками залишає лдям ще одного ворога венеричні хвороби з'їзд постановив звернутися з відозвою до військових фронту та тилу, щоб вони, пам'ятаючи про страшні наслідки цих хвороб для жінок, дітей і будучих поколінь, вчасно їх вилічували.

Загалом, щирістю і спорідненістю своїх членів жіночий з'їзд робив особливе, виняткове враження, якого ні разу не робив жодний інший з'їзд за останній час.22

Таким чином, УЖС був першим, який щиро намагався об'єднатгі українське жіноцтво під єдиним гаслом, спрямувати жіночий потенціал на будову міцної основи української державності та втілити мрію про здобуття рівних прав і виявлення творчих можлпвостей української жінки. Як зазначала Софія Русова, одна з найвизначніших діячок українського жіночого руху: "Такий природний життєвий стан перейшла українська жінка від інстинктивно несвідомого вузького родинного життя до широкої діяльності добре освіченої вріховниці й громадянки, якій український нарід завдячує немало в своїх змаганнях як до освіти, так і до волі, до свого національного і соціального визволення".23