Дисидент

Дисидент (від лат. dissidens - незгодний) - у Західній Європі особа, релігійні погляди якої не збігаються з догматами офіційної церкви. В переносному значенні - інакомислячий. У середні віки дисидентами проголошували всіх «відступників» від католицизму, яких панівна церква вважала за єретиків і жорстоко переслідувала. Питання про їхні політичні права, роль у суспільстві особливо загострилося в XVI-XVII ст. в Англії (диссентери), Франції (гугеноти), в XVII-XVIII ст. у Польщі (християнинекатолики).

У 60-80х pp. XX ст. у зв'язку зі зростанням незадоволення існуючим режимом дисидентство набуло поширення в СРСР та інших країнах соціалістичного табору як вияв протесту проти утисків і переслідувань. У ньому брали участь представники наукової та художньої інтелігенції, інженернотехнічні працівники, робітники, селяни. Усвідомлюючи свою моральну несумісність з існуючим тоталітарним устроєм, вони різними формами і методами (письмові та усні заяви, власні твори й дослідження, декларації, маніфести, звернення до вітчизняної та світової громадськості, мітинги, демонстрації тощо ) виступали проти всевладдя правлячої марксистсько-ленінської партії, проти переслідувань за політичні та релігійні переконання, оригінальні погляди на літературу й мистецтво, проти збочень у проведенні національноїполітики, порушення прав людини.

Незважаючи на те, що дисиденти не вдавалися до активних насильницьких дій з метою зміни існуючого державного ладу, а наголошували на необхідності радикальних демократичних перетворень, їх переслідували (заборона друкування художніх і політичних творів, прилюдних виступів, судові процеси, ув'язнення в таборах, насильницьке утримання в психіатричних лікарнях, перешкоди у працевлаштуванні за фахом тощо). Після повалення тоталітарних режимів колишні дисиденти відповідно до своїх переконань беруть активну участь у суспільно-політичному житті.