Середні віки. Епоха середніх віків (темних віків).

Середні віки - термін, запроваджений у XV-XVI ст. італійськими гуманістами на позначення певної доби в історії людства. З розвитком історичної науки значення його змінювалося.

Так, у XVII- XVIII ст. середніх віків називали тисячолітню «темну добу» в європейській історії - від «загибелі» античності до розквіту європейської культури в нові часи (V-XV ст.). Нині у публіцистиці цьому терміну часто надають негативного відтінку (середньовіччям називають рудименти варварства, неуцтва і невігластва), інколи, навпаки, цьому періоду приписують самі лиш моральні чесноти та привабливу екзотику. Античність не відразу зійшла з історичної арени, тією чи іншою мірою вона зберігалася в житті європейського суспільства впродовж кількох століть, допоки в ньому склалися нові соціальні та духовні явища.

Середні віки були сповнені суперечностей - у них знайшлося місце для добра і зла, для високих культурних здобутків і безкультур'я, для моральних чеснот і вражаючої ницості людини. У радянській історіографії середні віки пов'язували з періодом феодалізму в історії людства, а оскільки майже всі європейські та деякі азіатські, африканські й латиноамериканські народи пройшли через феодалізм, тобто мали своє середньовіччя, то поняттю «середні віки» у ній надавалося універсальне, всесвітньоісторичне значення. Феодальне середньовіччя вважалося в історичному розвитку людства обов'язковим етапом, окремою соціально-економічною формацією. У пострадянській історіографії ця теза переглядається, адже в середньовіччі існували не лише феодальні, а й патріархальні, рабовласницькі та капіталістичні соціальноекономічні явища. В окремих європейських країнах феодальний спосіб виробництва так і не став домінантним, а в деяких зберігся й після закінчення цієї епохи. Дехто з істориків вважає, що термін «середні віки» позбавлений конкретного змісту і є лише даниною традиції.

Загальновизнаних хронологічних меж середніх віків не існує. У радянській історіографії такими межами вважали час загибелі Західної Римської імперії (476 р.) та Англійську революцію серед. XVII ст. Пострадянські історики здебільшого вважають, що середньовічна доба тривала до кінця XV ст., а XVI - перша пол. XVII ст. є перехідним періодом від середніх віків до нового часу або раннім новим часом. Зарубіжна історіографія відносить кінець середньовіччя на 1453 р. (загибель Візантійської імперії, закінчення Столітньої війни) або на останні роки XV ст. Є також думка, що хронологічна межа між середніми віками та новим часом - Французька революція 1789-1794 pp.

Особливі труднощі для визначення хронологічних меж середніх віків становить історія Сходу, в якій немає чітких меж поміж античністю і середньовіччям, середньовіччям і новим часом. Кінець середньовічної доби в історії Сходу найчастіше датують кінцем XVII ст., іноді - серед. XIX ст. Науку, що вивчає історію середніх віків , називають медієвістикою.