Політична криза в гетьманщині. Початок “руїни”

Проте царський уряд прагнув використати переяславську домовленість зовсім з іншою метою. Скориставшись смертю Б. Хмельницького, московська влада намагалась запровадити на Україні свої кріпосницькі порядки і своє управління, насадивши тут своїх воєвод, чиновників і фінансових агентів, обмежити владу гетьмана, а також підкорити московському патріарху українську церкву, яка фактично була автономна і лише номінально визнавала над собою верховенство Константинопольського патріарха. З іншого боку, Польща робила все можливе для повернення України під свою владу.

Складні міжнародні і внутрішні обставини, в яких знаходилась Україна після смерті Б. Хмельницького, вимагали, щоб на чолі країни став досвідчений політик і гарний організатор, який би зміг продовжити розпочату великим гетьманом справу. Обраний спочатку гетьманом 16-ти-річний син Б. Хмельницького Юрій не мав для цього необхідних знань. Тому старшина вирішила направити Юрія на навчання в Києво-Могилянську колегію. На Корсунській раді в жовтні 1657 р. обрали гетьманом сподвижника Б. Хмельницького генерального писаря Івана Виговського, який за часів Богдана відав фактично внутрішніми і зовнішніми справами гетьманщини, а також керував українською розвідкою. Ставши гетьманом, він всупереч Москві провів вибори Київського митрополита, посприяв обранню на цю високу посаду єпископа Д. Балабана.

В головному Виговський в своїй політиці слідував лінії Богдана, прагнучи зміцнити самоврядування України. Але, якщо Хмельницький намагався в своїй політиці утримати в країні соціальну рівновагу, то Виговський виразно став на бік старшини і шляхти, що віддалялась від решти козацтва і населення в окремий клас. Він вважав, що "чернь" зробила вже свою справу. Посилився процес підвищення податків і поступового закріпачення селянства. Ця політикагетьмана призвела до вибуху народного повстання на Полтавщині, населення якої фактично не знало кріпацтва. Повстання підтримали запорожці, а також полтавський полковник М. Пуижзр, який сам хотів стати гетьманом. Не порозумівшись з повстанцями, Виговський силою придушив повстання, яке було підтримане московитами з метою послаблення влади гетьмана. В цій громадянськійвійні загинуло майже 50 тис. українців. Був вбитий і Пушкар.

Москва, розпалюючи ворожнечу серед українців, прагнула послабити владу гетьмана, зруйнувати досить слабку стабільність, обмежити самоврядування України, щоб полегшити перетворення її на свою звичайну провінцію, В той час же Польща і прихильна до неї частина української старшини, користуючись безалаберщиною, все сильніше домагаються розриву України з Москвою і укладення договірних відносин з Річчю Посполитою. Перемагає пропольська партія.

Виговський видає маніфест до народу, в якому пояснює причини розриву з Москвою, а на скликаній в Гадячі раді у вересні 1658 р. приймається рішення про створення з України князівства Руського, яке вступає в федерацію з Польщею і як самостійна держава матиме власне військо і судочинство, карбуватиме власні гроші та інше. Це призвело до ще більшого розколу в українському суспільстві. Виговського звинувачували в зраді здобутків Визвольної війни, що він хоче повернути Україну Польщі. Москва, намагаючись утримати Україну, пішла на військовий конфлікт з гетьманом, який звернувся за допомогою до татар. Під Конотопом 8 липня 1659 р. московське військо зазнало нищівної поразки, якої Москва давно не бачила Загинуло 30 тис. московських стрільців, багато потрапило в полон. Цар навіть наказав зміцнити оборону столиці. Але супротивники Виговського – запорожці на чолі з Сірком напали на Крим, що змусило хана поквапитись додому.