Ярослав Осмомисл - біографія, діяльність, князювання та історичний портрет.

Ярослав Осмомисл (30-ті рр. 12 ст. - 18.ІХ(І.Х.) 1187 - князьгалицький (1153-1187), військовий та політичний діяч, син Володимирка. Ярослав Осмомисл, приєднав до свого князівства землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Внутрішня політика Ярослава Осмомислова була спрямована на боротьбу з боярством, яке у той час вже перетворилося на родову аристократію з військовими дружинами і почало втручатися не тільки в державні, але і приватні справи князя. Мав добрі стосунки з Угорщиною. Був одним з найбільш впливовіших князів в боротьбі за великокняжий престол.

Ярослав Осмомисл – життєвий шлях

Ярослав Мудрий завершив об’єднання земель Київської Русі. Але через 113 років, коли помер його правнук Ростислав 1 почався процес відокремлення земель на окремі князівства. Однією з перших, хто відокремився, була Галичина.

Галицько-Волинське князівство було заселене тиверцями, білими хорватами, дулібами. Ці землі приєднав до Київської Русі Володимир. Заповідав Ярослав Мудрий ці землі своєму онукові Ростиславу І, але той рано помер. Тільки в 1084 цими землями заволоділи нащадки Ростислава – Василько, Рюрик та Володар. Такий інтерес серед других князів був викликаний великими покладами солі, що забезпечували всю Русь.

Володар та Василько рано померли, за те, щоб їх землі остаточно не захопили, довелось битися Володимиру. Саме його син Ярослав Осмомисл зміг не тільки об’єднати всі землі князівства, але і значно їх розширити та укріпити.

Ярослав посів галицький трон у 1153 році після смерті свого батька Володимира Галицького. Він уже три роки перебував у шлюбі із Ольгою, дочкою Юрія Довгорукого. За час шлюбу у них народилися:

• донька, ім’я якої не відоме, була дружиною Новгородського князя Мстислава Ростиславовича;
• друга донька Єфросинія була дружиною Новгород-Сіверськокого князя Ігоря Святославовича;
• третя донька Вишеслава. Вийшла заміж за польського князя Одона;
• син Володимир.

Роки правління Ярослава Осмомисла (1153-1187) стали для Галичі найкращими на сторіччя вперед. Про нього навіть згадується у літописі «Слово о Полку Ігоревім». За своє правління князь значно розширив територію, колонізувавши Дністер, деякі походи його доходили аж до Дунаю. На міжнародній арені йому не було рівних адже Ярослав зміцнив свої стосунки з угорськими та польськими землями, спирався на поміч Юрія Довгорукого, так як був одружений з його дочкою.

Осмомисл надав притулок претенденту на візантійську корону Андроніку Комніну, головному супернику візантійського імператора Мануїла І, та надавав йому підтримку в боротьбі за корону.

За непідтвердженими даними, його війська приймали участь у ІІІ Хрестовому поході. За часів правління князя була збудована єпископська кафедра в Галичі.

Скільки мов знав Ярослав Осмомисл? На думку  історика Л.Є. Махновця Ярослав знав вісім мов: рідну руську, грецьку, угорську, польську, латину, німецьку, половецьку та литовську. Саме тому його прозвали Осмомислом, тобто тим, хто володіє восьми мовами.

Правління Ярослава Осмомисла

Галицьке князівство мало деякий історичний феномен у порівняні з іншими землями Південної Русі у вигляді сильного дворянства. Вищим органом влади були Боярська Рада та віче. Так, головну роль у політичному та й економічному житті грали бояри. Часто заміщували князя та навіть запрошували інших на трон. Саме Боярська Рада була самим сильним правлячим органом. Князь, навпаки, шукав собі підтримки на народному віче

Боярами називали верхівку панівного класу феодального устрою Київської Русі, Молдавії, Румунії. Спочатку боярами називали тільки багатих та знатних людей, потім також почали називати дружину, служиву знать. Саме значні грошові накопичення сприяли консолідації боярства та їхній могутності. З часом в бояр з’явилася власна дружина (військо) та слуги-отроки.

Народне віче скликалося просто церковними дзвонами або глашатаями. Але на Галичині покликання князя відносилось саме до компетенції Боярської Ради. Туди включалися самі поважні бояри, пізніше пани та крупні землевласники.

Галицько-Волинське князівство ділилося на волості, якими керували воєводи із числа призначених боярами.

Насправді були вагомі причини, чому саме бояри Галицько-Волинського князівства мали такий вплив в князівстві:

1. Галич був розташований далеко від Києва, а Київський князь погано знав, що робиться в далеких землях. Це було вигідно, насамперед місцевим боярам;
2. Галич одним із останніх отримав князя, а це тільки зміцнило вплив місцевої знаті. Вони, знаючи, що їх не покарають, захоплювали землі та творили безчинства. А коли Русь розділилась на окремі князівства, то місцевих князів не хватало а ні впливу, а ні сил приборкати дворян;
3. Ростиславовичі (потомки Я.Мудрого) не змогли приборкати бояр, тому на численних вотчинах правили саме впливові бояри.;
4. На Галичині біля 400 поколінь правили потомки однієї династії, не було притулку новій дружині, представники боярських родин поколіннями посідали високі пости. Не було переворотів, по суті впливові військові злилися з аристократією.

Князювання Ярослава Осмомисла

В перші роки панування, коли він ще користувався підтримкою Ю. Долгорукого, князя Київського та Суздальського, бояри особливо не втручалися в справи князя. Тим паче, саме за підтримки тестя Ярослав Осмомисл здобув престол, коли переміг свого двоюрідного брата Івана Берландика.

Але в сім’ї Ярослава не було все так добре. Він був в союзі зі своїм батьком з політичних мотивів підтримки Ю. Долгорукого. Але в 1157 році тестя було вбито, а князь закохався в доньку галицького боярина Анастасію Чагри. Це не було якоюсь слабкістю, а виявилося справжнім коханням, невдовзі у них з’явився син Олег.

В сусідніх князівствах та королівствах зради сильних світу цього своїм дружинам були звичайною справою. Але родичі Анастасії мали сильний влив при дворі, це ополчило проти закоханих більшість бояр, також її син був загрозою для княгині Ольги та її сина Володимира. Інтереси знаті розкололися. Одні, на чолі з Чагриновичами виступали за передачу Олегу трону, а інші всіляко підтримували законну дружину Ольгу.

Ольга втікає разом з сином Володимиром до польського князя Болеслава Кучерявого. Ярослав доклав чимало зусиль, щоб повернути дружину та сина, але по дорозі назад Ольга іде на Волинь до противника Ярослава, князя Святослава Мстиславовича та просить допомоги.

Тим часом прибічники Ольги в Галичі розповсюдили чутки про те, що скоро нападуть поляки – через те, що князь вирішив віддати престол бастарду. Тоді Анастасію бояри арештовують та спалюють на вогнищ як відьму, весь рід Чагриновичів вирізали. Ярослав Осмомисл не зміг нічого вдіяти. Сина Олега кинули до в’язниці, але потім просто вигнали з князівства. Осмомисл, зломлений зрадою, пішов на угоду з боярами.

Стосунки з дружиною не покращилися, і в 1773 Ольга знову тікає, але цього разу в Луцьк. Розлючений князь винаймає польську дружину та починають спалювати Луцькі села одне за іншим. Ярослав Луцький розуміє в чому справа та відправляє Ольгу з сином додому.

Потім княгиня йде до монастиря, де її нарікають Єфросинією, там вона невдовзі помирає (1184р.) Після смерті княгині він починає репресії проти боярства. Володимир втікає, але майже всі князі бояться надати йому притулок, боячись його батька. Важко навіть уявити, яку дипломатичну роботу провів Осмомисл, щоб розрізнені князівства не наважувалися приймати Володимира. Його прийняли тільки в Новгород-Сіверському князівстві. Там Володимир прожив три роки та згодом Новгород-Сіверський князь Ігор Святославович помирив батька з сином.

Після смерті Ярослава Осмомисла Володимиру вдалося зайняти престол, але він був сильно залежним від дворян та майже не керував князівством. З нього починається занепад Галицьких земель.

Отже діяльність князя Ярослава Осмомисла сприяла піднесенню Галицького князівства. Навіть не дивлячись на міжусобиці з боярами та своєю жінкою, за Ярослава князівство перетворилося на одне з наймогутніших на Русі як за військовими, так і за економічними показниками.