Аристократія

Аристократія (грец. - aristokratia, букв, влада найкращих) - 1. Форма республіканськогодержавного правління, за якою влада належить представникам родової знаті, привілейованій, знатній меншості населення країни. Належність до цієї верстви суспільства пов'язана з походженням або багатством, особливо з володінням значною кількістю нерухомого майна. Вперше термін був застосований давньогрецькими філософами Платоном і Арістотелем для визначення однієї з форм держави у встановлених ними класифікаціях типів держав.

Коріння аристократії сягають в доісторичне минуле людства. З розпадом родового ладу над родовими старійшинами починають брати гору військові вожді, які спираються не на родове старшинство, а на свої дружини, багатство і славу. В наступні часи з надр цієї первісної аристократії вийшли володарі перших держав. Матеріальні пам'ятки Єгипту і Вавилонії свідчать про наявність первісної аристократії в доісторичні часи цих країн.

В містах-державах Давньої Греції аристократія слугувала перехідною формою від царської влади до народовладдя - демократії. Типовим зразком аристократії була Спарта. Державному устрою Риму епохи республіки притаманний сувороаристократичний характер, що знаходило своє відображення в римському сенаті. Такі самі риси були характерні для середньовічних італійських республік (Венеція, Генуя, Падуя та ін.).

2. У переносному значенні - соціальна група суспільства (аристократія родова, грошова, фінансова, земельна, промислова, робітнича), що перебуває в привілейованому становищі, має ряд істотних переваг щодо більшості населення країни.