Расизм

Расизм — термін для позначення теорій або політичної практики, які виходять з того, що різні раси та їх представники не є рівноважними за здібностями й можливостями, що існують «повноцінні» та «неповноцінні» раси та нації.

Помітні розбіжності між групами людей фіксувалися та коментувалися ще за часів Геродота, коли він підкреслив важливість звичаїв, індивідуальної волі та зрештою фатуму, які правили людьми та богами. Арістотель поділяв людей на тих, хто був «справді» людьми та істот, що були «не зовсім» людьми. Деякі з людей, стверджував він, були за своєю природою вільними, а інші рабами. Пізніше іудеї, стоїки та християни заперечували фізичні й соціальні розбіжності, наголошуючи натомість на універсальності людської натури та людському братстві, хоча не обов'язково соціальні та економічні якості подавалися як супутні. Тим часом дебати XVI ст. за участю Б. де Лас Касаса про політику щодо індіанців в іспанському Новому Світі повернулися до тез Арістотеля. Пізніше Просвітництво наголошувало на ідеях загальної раціональності та розумності людей. Усі люди вважалися здатними відгукнутися на голос розуму. Цю думку несуть у собі такі документи, як Декларація незалежності СІЛА 1776 р. та французька Декларація прав людини і громадянина 1789 р. Оточення та освіта, таким чином, ставали прийнятними поясненнями культурних характеристик.

Однак у XIX ст. діячі, які стояли на націоналістичних позиціях, наполягаючи на унікальності своїх націй і держав, існуючих чи майбутніх, надали нового імпульсу використанню біологічного пояснення етнічних і національних «крові», «душі», «духу». Збіг європейської технологічної та військової зверхності з цими біологічними поясненнями XIX ст., здавалося, підтверджував аргументи європейця чи білої людини на користь його зверхності — біологічної або культурної — стосовно людей інших кольору шкіри та культури. Англосаксонське домінування у швидко зростаючих та оптимістично налаштованих Сполучених Штатах Америки й бурхливі процеси об'єднання в Німеччині переконали декого, що не тільки європейці стоять вище за інших, а й англосакси (репрезентовані Англією, С Ш А та Німеччиною) стояли вище за всю Європу. Ж. А. Гобіно, Дж. Чемберлен, Є. Роде — расисти XIX ст. — є типовими представниками цього мислення. Для надання наукової значущості таким поглядам були розроблені конструкції соціалдарвінізму.

XX ст. побачило найекстремальніші вияви «політичної біології» у масових убивствах євреїв режимом нацистської Німеччини, що відповідало ставленню й політиці, окресленим у «Майн Кампф» А. Гітлера. Використання біологічних пояснень культурних розбіжностей можна знайти в деяких аргументах на користь сегрегації небілого населення на півдні США та у Південній Африці. В той час, як ці поняття ніколи не обмежувалися європейцями — народи від Арктики до Африки давали собі назви, що означали «справжні люди», «справжній народ», зазначені ідеї найяскравіше втілилися у європейській експансії, яка розпочалася у XV ст. Хоча найбільші світові релігії та поширені політичні ідеології публічно цураються расизму, він, однак, продовжує впливати на мислення багатьох.