Егостологія

Егостологія(від грец. epistole — лист, послання і logos — слово, вчення) — спеціальна історична дисципліна, що вивчає приватні листи як окремий вид джерел особового походження. Листу, як історичному джерелу, властиві специфічні, неповторні риси. Він є різновидом писемної пам'ятки, особливість якої полягає в яскравому вияві суб'єктивного сприйняття подій і явищ суспільного життя, що потребує наукового критичного ставлення до проблем дослідження епістолярії.

Листи кожного історичного періоду мають свою архітектоніку, специфічний стиль викладу фактичного матеріалу та форму висловлювань. До основних прийомів джерелознавчого аналізу епістолярії належить визначення авторства, часу й місця створення, змістової спрямованості, типології та виду листа. В основу всіх видів класифікацій листів покладено хронологічний принцип їх написання. Крім того, враховуються такі чинники: а) соціальна належність і суспільний стан автора та адресанта; б) взаємовідносини автора і адресанта (рідні, друзі, знайомі, колеги тощо); в) функціональне завдання, яке ставить перед собою автор листа (ділове, інтелектуальне, традиційноритуальне тощо); г) ступінь зв'язку листів з епістолярним етикетом епохи та суспільного ладу.

Егостологія як наука історичного циклу покликана виробити та вдосконалити, з одного боку, методику дослідження листів як історичного джерела, з другого — розв'язати практичні, конкретноісторичні завдання оптимального отримання з них усіх видів історичної інформації. До цих завдань належать: опрацювання принципів відмежування листів від інших видів історичних джерел; розробка методики атрибуції листів за сукупністю епістолологічних ознак та архітектоніки листування; систематизація епістолярних джерел та введення їх у науковий обіг шляхом публікації цих комплексів джерел за різними ознаками (соціальною, професійною, культурною).