Джерела особового походження

Джерела особового походження - писемні джерела, виокремлені за ознакою їх походження (від певної особи). Можуть бути створені з офіційною або приватною метою. Їх інформативна цінність полягає в тому, що вони відображають не лише різноманітні події, явища суспільних відносин, а й особисту позицію авторів, авторський світогляд, особисте бачення подій. Серед джерел особового походження, створених з офіційною метою, виділяють особисті листи, адресовані офіційним особам, державним діячам, органам влади, державним установам, суспільним організаціям, періодичним виданням тощо. У XVIII-XIX ст. поширеним різновидом джерел особового походження були «Записки», в яких автори намагалися, напр., довести необхідність реформ, висловлювали свої міркування з того чи іншого важливого питання. Ці джерела за змістом близькі до публіцистики, оскільки їх автори завжди розраховують на певний суспільний резонанс.

Поширеними різновидами джерел особового походження є мемуари (спогади, записки), щоденники (діаріуші), автобіографії, епістолярії (особисті листи). Мемуари та автобіографії зазвичай пишуться для нащадків. їхні автори прагнуть розповісти про важливі події, зустрічі з видатними особами, побут та звичаї певних суспільних прошарків тощо. Щоденники та особисті листи, навпаки, пишуться для себе або для дуже вузького кола читачів з найближчого оточення. Це спричиняє певні труднощі під час дослідження таких джерел, оскільки в них нерідко вживаються скорочення, замість імен - ініціали або прізвиська, частина інформації подається в зашифрованому вигляді. Важливим різновидом джерел особового походження є подорожні записи, в яких автори розповідають про враження від подорожей до інших країн з офіційною або приватною метою.