Суб'єкти історичного пізнання

Суб'єкти історичного пізнання(від лат. subjektum — підкладене) — окремі люди, їх групи чи спільноти, діяльність яких щодо добування, усвідомлення, обробки та інтерпретації історичного матеріалу у вигляді знань набула систематичного і цілеспрямованого характеру. Можна говорити про генетичну та структурну неоднорідність суб'єктів історичного пізнання. Напр., уже в архаїчних суспільствах носіями історичного пізнання можуть бути широкі маси населення, які витворюють історичні знання у вигляді легенд, міфів, переказів і т. д. їм бракує точності, визначеності пізнавального інтересу.

Соціально провідні, релігійно-кастові угруповання, їх лідери, жерці, проповідники намагаються пов'язувати історичні уявлення в межах своїх міфо-релігійних доктрин з ідеологічними устремліннями державних інститутів, груп, що панують у суспільстві. Тематична спрямованість, ставлення до матеріалу, характер інтерпретації та осмислення в діяльності суб'єктів історичного пізнання значною мірою пов'язані із цінностями, якими вони керуються. Становленню об'єкта історичної науки сприяла орієнтація на критерії об'єктивності, раціональної організації пошукової роботи, критичне ставлення до методу дослідження, які стали вихідними засадами суб'єктів історичного пізнання в межах спеціалізованої наукової діяльності. Рівень і характер історичних знань, якими володіє сучасне суспільство, залежить головним чином від здатності суспільства сприймати результати діяльності суб'єктів науковопізнавальної діяльності, їх соціально організованих інституцій. Однак наука не лише спрямовує та концептуалізує мотиваційну базу інтересів, якими керуються суб'єктами історичного пізнання в реальному історичному досвіді людей в безпосередній участі їх у практиці історичній.

Тому царина реалізації інтересу до історії не обмежується наукою й сьогодні, часто здійснюється на рівні повсякденності, буденної свідомості в формі примітивізованих переказів, міфологізованих оповідей, на які накладаються ідеологізовані уявлення про історію. Внаслідок цього в межах історичної свідомості суспільства чи епохи виникають конфлікти інтерпретацій у розумінні різних суб'єктів історичного пізнання, а тому нагальною проблемою стає взаєморозуміння (розуміння) в неоднорідному полі діяльності суб'єктів історичного пізнання.