Знання історичне
Знання історичне — один із розділів гуманітарних знань, що є концентрованим відображенням об'єктивної історії зародження, формування й розвитку людства, суспільства та цивілізацій як невід'ємної складової історії космосу, природи і Землі. Як і будь-яке інше знання, 3нання історичне — це сукупність ідеальних образів, що відображають історичні явищата процеси об'єктивної дійсності. Оскільки рушієм історії є люди, людство в цілому, як зміст історичних знань постає їх багатогранна діяльність у найрізноманітніших природних, конкретноісторичних та часових умовах, а саме знання слугує охоронцем історичної пам'яті про минуле економічне, суспільно-політичне, науково-технічне, духовне життя.
Історичнезнання, як і сама історія людства, розвивається на засадах поступу, неухильного примноження і збагачення джерельної бази, утвердження достовірності та об'єктивності, хоч на окремих етапах воно переживало застій, кризу і навіть занепад. У своїй еволюції історичне знання пройшло шлях, що обчислюється сотнями тисяч років, — від найпримітивніших уявлень та міфів, легенд і переказів про походження життя і навколишній світ до наукових знань, від суто описового, хронікальнолітописного фіксування подій і явищ до наукового узагальнення досвіду, осмислення уроків минулого.
Історичне знання здобувається шляхом наукового пізнання, застосування дослідницьких методів, грунтується на джерельній базі, його достовірність перевіряється практикою. Воно циркулює в суспільстві у вигляді історичної літератури (наукових досліджень, навчальних посібників, науковопопулярних видань). Кожне нове покоління істориків не переписує історію заново, а поглиблює знання шляхом розширення джерельної бази, застосування нових методів досліджень, поновому осягає історичний досвід.
Історичне знання охоплює велику кількість фактологічних відомостей не тільки про розвиток суспільства а й про свій власний розвиток. Воно тісно пов'язане з іншими галузями знань про людське суспільство та навколишній світ (філософією, етнологією, культурологією, економічними, географічноприродничими, правничими, філологічними, психологічними, етнічними знаннями тощо). Водночас знання історичне використовується іншими галузями знань, воно виконує важливі соціальні функції, має велике виховне значення, становить підвалину історичної свідомості людей, історичної культури суспільства. Історичне знання невіддільне від сучасності: синхронно відгукується у найрізноманітніших пам'ятках, зокрема шляхом документального відображення дійсності; здобуте наукою, воно завжди знаходить своє продовження і нове бачення у працях сучасників; учить уникати помилок і прорахунків, слугує підґрунтям наукового прогнозування майбутнього з урахуванням чинників історичних аналогій і повторності ситуацій.
Приведене в систему, історичне знання є історичною наукою, а системність історичної науки є визначальним чинником, що надає їй статусу наукового знання.