Утвердження русі. Володимир Великий. Введення християнства

Розквіт і піднесення Київської Русі зайняли період з кінця X — до середини XI ст. Він припадає на час князювання Володимира Великого (978-1015 pp.) та Ярослава Мудрого (1019-1054 pp.). За цих князів завершився процес формування території держави.

Феодалізм був першою господарською системою, яка базувалась на антагонізмі. Ця система своїми внутрішніми ресурсами забезпечила відтворення робочої сили. Крім того, у цій системі були закладені передумови вдосконалення людини як працівника. Усе це визначало ріст сукупного суспільного багатства, отже, тим чи іншим чином вирішувало безліч проблем поступального розвитку суспільства в цілому.

Інтенсивний розвиток економіки обумовив розклад общини. Орні землі, залишаючись колективною власністю територіальних общин, передаються при цьому в індивідуальне володіння окремих сімей. При такій формі земельних стосунків продукт, що отримується в результаті обробки конкретної ділянки землі, складає вже приватну власність і може стати джерелом збагачення. Отже, на зміну первісному комунізму приходить розкол суспільства на верстви, на стани, на класи. На час княжіння Володимира Русь уже склалась як ранньофеодальна європейська держава.

Історія Русі X століття розвивалась під знаком боротьби двох релігійних партій — християнської І язичницької. У фольклорі це відбилось як поєдинок Доб-рині і Змія. Антихристиянський терор перед цим кн. Святослава не сприяв стабілізації становища. Сім років по тому правив слабий князь Ярополк. Прийшовши до влади ціною життя свого брата Ярополка, молодий кн. Володимир опинився перед проблемами, що вимагали негайного вирішення. Серед них була необхідність задобрити варягів, які в складі руських дружин починали бунтувати проти своїх роботодавців. Наступною проблемою було забезпечення окраїн Русі від територіальних зазіхань і постійних нападів сусідів. І останнє — треба було припинити відцентрові виступи племінних вождів на окраїнах Русі.

Нова Руська держава потребувала більш досконалого апарату влади. Зміцненню системи державного управління сприяли реформи кн. Володимира — релігійна, адміністративна, військова, судова. Першою з них була релігійна.

Невдале реформування язичництва. Невдале реформування кн. Володимиром язичництва, спроба ввести монотеїзм на базі язичницьких богів, перш за все Перуна, потерпіла поразку. Археолог Я. Є. Боровський розкопав капище в центрі Києва. Воно точно зорієнтовано по сторонах світу — південь-північ, і має досить незвичайну видовжену форму з пелюстками-п'єдеста-лами, на яких колись стояли скульптури язичницьких богів.

На шести пелюстках капища, змурованого з каміння на глині, розміщувалось шість богів: Перун, Хоре, Даждьбог, Стрибог, Симарга та Мокош.

Ці боги добре узгоджуються з «Повістю минулих літ». Поруч з капищем — велика яма, де горів священний вогонь. Я. Є. Боровський робить висновок, що це залишки того самого пантеону язичницьких богів, який, за літописним повідомленням, створив кн. Володимир, намагаючись реформувати язичницьку релігію, що було необхідно для зміцнення країни.

Етапи хрещення Русі. М. Ю. Брайчевський вважає, що було декілька етапів проникнення християнства на Русь. Процес розповсюдження християнства на Русі відбувався впродовж віків і пройшов через декілька стадій:

1) Спонтанне (самодовільне, викликане не зовнішніми, а внутрішніми причинами) проникнення християнських ідей в середовище східноєвропейських племен (у тому числі і східнослов'янських).

2) Спорадичне (окреме, випадкове, одноразове) введення нової віри окремими східнослов'янськими володарями.

3) Перше офіційне хрещення Русі за Аскольда.

4) Утрата новим віровченням функції державної релігії в результаті перевороту 882 р.

5) Уперта боротьба християнства з поганством на протязі X ст., в ході якої три спалахи анти-християнського терору чергувалися з періодами релігійної толерантності.

6) І врешті, друге офіційне хрещення за Володимира і остаточне проголошення православ'я державною релігією Русі.

Хрещення Русі кн. Володимиром Великим. Кн. Володимир вибрав серед багатьох релігій світу саме християнство грецького (православного) зразка, тому що воно визнавало верховенство світської влади над церковною.

Християнство також освячувало владу — в Біблії написано, що всяка влада від Бога, ще й додано, що царі і раби будуть вічно. Утверджуючи феодальну державність, християнство таким чином утверджувало в рамках системи повну свободу і чітко визначені права для переваленої більшості населення. Воно також ліквідовувало політичну невпорядкованість системи і забезпечувало більш-менш природний вихід для творчих можливостей давньоруського суспільства.

На рішення кн. Володимира дати християнству становище державної релігії, поруч з особистими, впливали також міркування політичного характеру. На цей час ус Європа була вже християнською і з упередженням ставилась до нехристиянських народів. Щоб увійти в коло європейських народів, треба було визнати християнство. Нова релігія мала для Київської держави також внутрішньополітичне значення, тому що ліквідувала племінні пантеони богів і згуртувала всі племена навколо влади. Культурне значення християнства полягало в тому, що воно принесло з собою вищу цивілізацію і нові звичаї.

Кн. Володимир дуже енергійно взявся запроваджувати християнство. Для цього він наказав знищити капища старих язичницьких богів по всій державі. У Києві хрещення не зустріло особливого опору, а в інших місцевостях воно проводилось примусово.

Наприклад, у Новгороді залишилась приказка про Во-лодимирових воєвод, яким він доручив хрестити своїх підданих далеко від столиці: «Путята хрестив вогнем, а Добриня — мечем». Митрополит Іларіон у «Слові о законе і благодаті» про хрещення Русі писав: «аще хто и не любовію, но страхом повелевшого крещахуся, понеже бе благоверіе его с властию спряжено». Природно, що нова віра нав'язувалася насильно. А у віддалених від столиці місцевостях двовір'я зберігалося на протязі століть. Серед деяких учених панує думка, що першими митрополитами на Русі були все ж таки не греки, а болгари, які правили церковну службу зрозумілою для віруючих мовою.

Недарма перші церковні книги на Русі написані були староболгарською (церковнослов'янською, як інколи кажуть) мовою.

Названі стадії християнизяції Русі складають один послідовний ланцюг подій, що привели східних слов'ян в християнський світ європейських народів. Як переконливо доводить М. Ю. Брайчевський, християнський монотеїзм вперше дав нашим предкам ідею моністичного Всесвіту, в якому неймовірна кількість і різноманітність конкретних проявів буття зв'язані спільною першопричиною.

функции политической системы общества