Основні історичні події, що відбулися на шляху до незалежності України в 1986–1990 рр

Трагічним поштовхом до пробудження українського суспільства стала аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року. Вона поставила питання: хто головний винуватець катастрофи?

· 13 листопада 1986 року в Києві відбувся перший не санкціонований владою мітинг. В ньому взяло участь понад 20 тис. осіб, основна ідея: хто повинен нести відповідальність за трагедію і її замовчування?

· Восени 1987 року у Києві засновано Український культорологічний клуб, у Львові – культурологічне Товариство Лева, в Івано-Франківську – молодіжне товариство Рух з метою відродження української культури, мови, історії.

· Елітанації – українські письменникиОлесь Гончар, Дмитро Павличко, Іван Драч, Сергій Плачинда – виступили з різкою критикою мовної ситуації в республіці.

· Червень-липень 1988 р. – у Львові відбулися перші не санкціоновані владою мітинги.

· 26 березня 1989 року, на мітингу у Львові вперше піднято синьо-жовте знамено. 1 травня колона львівян вийшла з національними прапорами на демонстрацію.

· 1989 р. – виникають осередки "неформальних" (тобто не підпорядкованих КПРС) об'єднань: "Меморіал", Товариство української мови ім. Т.Шевченка, Студентське братство, Спадщина, Зелений світ та ін.

· В лютому 1989 року відбулася установча конференція ТУМ ім. Т.Шевченка, де було розглянуто проект програми Народного руху України як першої альтернативи програмі КПРС.

· У вересні 1989 року в м. Києві було проведено установчий з'їзд Народного руху України. Учасники з'їзду репрезентували майже 280 тис. членів НРУ. Головою обрано Івана Драча.

· 1 серпня 1990 р. за рішенням міськради Червонограда на Львівщині було демонтовано пам'ятник Леніну. 14 вересня подібний акт привселюдно було зроблено у Львові, 9 жовтня – в Івано-Франківську та в багатьох містах України.

· 15 березня 1990 року вперше на державній установі (міськвиконкомі) в м. Стрию Львівської області було піднято національний прапор, 3 квітня – над Львівською ратушею, 24 липня національний прапор, освячений на площі біля Софіївського собору, замайорів на щоглі біля будинку Київської міської ради.

· На початку літа 1988 року активізує свою діяльність Українська Гельсінська спілка, вона першою в республіці заявляє про необхідність побудови самостійної української держави.

· Першою формально задекларованою політичною партією стала створена у жовтні 1989 р. у м. Львові Українська національна партія (УНП) на чолі з багаторічним політв'язнем Г. Приходьком.

· В березні-травні 1989 р. вперше в історії СРСР відбулися альтернативні вибори народних депутатів СРСР. Від УРСР було обрано представників демократичного блоку Дмитра Павличка, Володимира Яворівського, Юрія Щербака, Ростислава Братуня.

· У березні-травні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. Демократичний блок одержав 111 місць (із 442). В п'яти областях України (Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській і Київській) перемогли кандидати від Руху. Вперше в трьох областях України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська) компартія програла вибори до місцевих рад і змушена була перейти в опозицію.

· З весни 1990 року почався новий етап боротьби за українську державність. Її центром стала трибуна Верховної Ради, де розгорнулись гострі дискусії і протистояння між комуністичною "групою 239" і демократичним блоком, об'єднаним в Народну раду.

· Гостра боротьба в парламенті і суспільстві завершилась прийняттям 16 липня 1990 року "Декларації про державний суверенітет України", яка проголосила:

− верховенство влади республіки на своїй території;

− від імені народу могла виступати тільки Верховна Рада;

− територія України є неподільною і недоторканною;

− право республіки на власну економічну політику;

− вільне національно-культурне відродження;

− право на власні збройні сили;

− дотримуватись трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Декларація проголошувала основні ознаки суверенної держави, але вона не мала сили закону і реалізовувалась дуже повільно.

· Осінь 1990 року – радянська система відчула свій крах, і боротьба загострилась: відбуваються політичні страйки шахтарів, студентів, з 2 по 17 жовтня тривало політичне голодування студентів у Києві. Наступ консервативних політичних сил проявився в провокації з депутатом С. Хмарою, в зруйнуванні пам'ятників Є. Коновальцю, С. Бандері в Галичині, спаленні могили В. Стуса в Києві, провокаціях проти осередків Руху.

На кінець 1990 р. радянська імперія ще мала два останніх шанси свого тимчасового порятунку: укладення нового договору про оновлений союз або державний переворот (путч) і відновлення сталінськоїдиктатури, але ці спроби могли бути вже тільки фарсом, історія не повторюється.