Стус Василь Семенович

Стус ВасильСеменович(1938-1985 pp.)- український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, громадський діяч. Він народився в селянській родині. У 1939 р. його батьки переселилися в м. Сталіно (нині Донецьк). У 1959 р. Василь закінчив із червоним дипломом історико-філологічний факультет Сталінського педагогічного інституту. У 1959 р. він опублікував свої перші вірші, згодом вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Т. Шевченка АН УРСР у Києві. Василь Стус належав до відомого «Клубу творчої молоді». 4 вересня 1965 р. під час прем'єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві він взяв участь в акції протесту проти арештів представників української творчої інтелігенції. Згодом його було відраховано з аспірантури. Видавництво відхилило пропозицію В. Стуса опублікувати в 1965 р. першу збірку його віршів «Круговерть», було відхилено і другу збірку - «Зимові дерева». Однак її опублікували в «самвидаві». У 1970 р. книжка віршів поета «Веселий цвинтар» потрапила до Бельгії й була видана в Брюсселі. У відкритих листах до Спілки письменників України, ЦК КПУ, Верховної Ради УРСР Василь Стус критикував радянську політичну систему, що після «відлиги» стала повертатися до тоталітаризму, відновлення культу особи й порушення прав людини, протестував проти арештів у середовищі своїх колег. У січні 1972 p. Василь Стус був заарештований. На початку вересня 1972 р. київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3-х років заслання. Покарання він відбував у молдовських і магаданських таборах. Більшість віршів, які В. Стус писав у концтаборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. 3 ув'язнення він звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від радянського громадянства. Повернувшись восени 1979 р. до Києва, Василь Стус приєднався до Ґельсінської трупи захисту прав людини. У травні 1980 р. він був знову заарештований, визнаний «особливо небезпечним рецидивістом» і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Табірними наглядачами було знищено збірку з приблизно 300 віршами. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями В. Стус кілька разів оголошував голодовки. За передачу на волю зошита з віршами він на рік був кинутий у камеру-одиночку. У 1985 p. В. Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури.