Хроніки Візантійські

Хроніки Візантійські(грец. chronicos — той, що стосується часу) — історичне джерело, що містить важливі й цікаві історичні відомості, в яких відображено історію давньої України—Русі. Подібні відомості є у візантійських хроніках — Симеона Логофета. Георгія Амартола, Іоанна Скіліци, Іоанна Зонари, Михайла Гліки, Лева Грамматика, Манасії, Феофана, Лева Діакона, Константина Багрянородного та ін. Так, Симеон Логофет наводить докладну інформацію про напад на Константинополь у 860 p., повідомляє кількість руських кораблів, що дійшли до міста (200), змальовує повернення імператора Михаїла III з походу у Малу Азію та його молебень разом із патріархом Фотієм у храмі Богородиці у Влахернах, відступ русів.

Серед візантійських історичних творів особливе місце посідає твір Константина Багрянородного «Про управління імперією». Він є найважливішим джерелом для вивчення вітчизняної історії IX— X ст. та деяких подій попередніх століть: містить матеріал, що висвітлює етнічну, політичну, економічну й соціальну історію народів і держав, які були колись на території України, на тлі європейської та близькосхідної ситуації епохи. Зокрема, тут є цікаві відомості про історію Криму, про перебування печенігів, хозарів, угрів у Надчорноморт. Описано торгові шляхи, зокрема шлях «із варяг у греки», що пролягав через Дніпрові пороги. Є тут і опис збирання данини київськими князями з підвладного населення. Дуже цінним і цікавим джерелом з історії Візантійської імперії, Болгарії та Давньої Русі є хроніки Лева Діакона, Іоанна Зонари та їх повідомлення з історії балканських воєн київського князя Святослава у 968—871 pp. Тут натрапляємо й на відомості про дипломатичні стосунки, причини війни, перебіг військових подій тощо; наводяться деякі відомості про життя і побут русів, їхні звичаї, релігійні вірування та ін. Крім того. Леву Діакону належить опис зовнішності князя Святослава — єдиний словесний портрет державного діяча Київської Русі X ст., що зберігся до нашого часу.

Отже, у Візантійськіх Хроніках висвітлено багато сторінок давньої історії нашої землі. Про їх наукове значення свідчить той факт, що відомостями з них користувався Несторлітописець під час створення «Повісті минулих літ».