Факт. Що таке історичний факт?
Факт (від лат. factum — зроблене) — одна із засадових категорій історичного пізнання, логіки й методології історичної науки, зокрема джерелознавства.
У науковій літературі поширені різні тлумачення самого поняття Ф. Узагальнивши, можна виокремити такі значення: Ф. — це, поперше, фрагмент історичної дійсності, те, що насправді відбулося в історії (пащі, ситуації, певні суспільні відносини). У цьому розумінні Ф. дістав визначення: «Ф. подія», «реальний Ф.», «Ф. історії», «історичний Ф.»; подруге, термін «Ф.» означає певну форму людського знання, його елемент, ідеальну, тобто мислительну модель Ф. події. Фактичні знання, сукупність знань про реальні факти становлять основу для наукових висновків.
Для позначення факту як форми знань існують терміни:«Факт знання», «науковий факт», «науково-історичний факт.».
У всіх науках між фактом подією і фактом знанням існує прямий зв'язок, адже другий є відображенням першого. Такий зв'язок існує і в історичній науці. Однак у тих науках, де суб'єкт (дослідник) може безпосередньо спостерігати об'єкти свого дослідження, зв'язок між двома різновидами фактів є не лише прямим, а й безпосереднім. В історичній науці такого безпосереднього зв'язку немає: між суб'єктом і об'єктом стоїть джерело, яке є відображенням Ф. події у свідомості автора джерела. Таким чином, у пізнавальний ланцюг: Ф. подія — Ф. знання в історичній науці вплітається проміжна ланка — Ф. у відображенні джерела, що дістав назву «Ф. джерело». Ця специфічність історичної науки характеризує своєрідність процесу історичного пізнання, але не може служити приводом для заперечення об'єктивної природи історичного знання, бо в основу Ф. джерела як первинного знання покладено реальні події, а джерелознавчі засоби дають змогу встановити достовірність цього знання і, грунтуючись на цьому, виробити знання наукове.
Зазначені різновиди Ф. мають спільні риси й відмінності. Найбільша їхня спільність полягає в тому, що всі вони інваріантні; вони об'єктивні й постійні стосовно всіх можливих здійснюваних з ними логічних операцій, їхній зміст не залежить від усіх можливих інтерпретацій їх, вони «байдужі» до будьяких тлумачень. У разі фальсифікації факти зникають, «вмирають». Перший ліпший фальсифікат — не Ф. Найбільше різняться між собою фактиподії й фактизнання. їхня відмінність є відмінністю реальності й свідомості, і вона є очевидною.
Ф. джерело має властивості, які зближують його з Ф. подією, і такі, що відрізняють від них. З Ф. подією його споріднює те, що і той, і той виникають та існують незалежно від суб'єкта — дослідника, а також те, що джерело є знаком події, єдино доступним для дослідника. Але Ф. джерело відрізняється від Ф. події. Він є не сама подія, а абстраговане відображення останньої, відображення, яке склалося в голові автора джерела і в самому джерелі набуло конкретної форми — речової, писемної, зображальної чи усної. За своїм змістом джерело, навіть якщо воно об'єктивно відбиває подію, бідніше, ніж ця подія, не може вичерпати її «до кінця».
Тут позначається відносність знань людей — авторів джерел. Схожі риси мають Ф. джерело й Ф. знання. Обидва є абстрагованою формою Ф. події, відображенням останнього в людській свідомості. Обидва утворюються в процесі практичної діяльності людини (автора джерела чи історика). Але між Ф. джерелом і Ф. знанням є істотні відмінності. В процесі формування наукового фактичного знання відбувається вторинне абстрагування фактівподій, які набувають тепер форми наукового описання і в такому вигляді долучаються до наукового дослідження. Різниться також і практика, внаслідок якої утворився Ф. джерело, і результат якої є формування наукового фактичного знання. Ф. джерело утворюється під час безпосереднього спілкування людей із подіями, відбитими в ньому. Наукове фактичне знання утворюється в ході практичної діяльності дослідника, позбавленого можливості безпосередньо спостерігати явища, що вивчаються.
Звідси випливає головна розбіжність Ф. джерела й Ф. знання, або взагалі джерел і літератури (бо саме література містить наукове знання, наукові факти). Ця відмінність полягає в тому, що джерела відбивають реальні явища безпосередньо, а наукова література — опосередковано, на базі джерел. Проблеми Ф., з'ясування суті цієї категорії мають першорядне методологічне значення для історичної науки. Визнання чи невизнання об'єктивної природи Ф. й ствердження чи заперечення можливості його об'єктивного пізнання, об'єктивноістинного його відображення істориком — усе це слугує основою для поділу істориків на різні наукові школи.