Уклад соціально-економічний

Уклад соціально-економічний — цілісна система відносин між людьми в процесі суспільного матеріального виробництва, яка утворює його суспільну форму. Соціально-економічний лад певного суспільства може охоплювати як один, так і кілька соціально-економічних укладів. В багатоукладному суспільстві один соціально-економічний уклад здебільшого є панівним. Об'єднуючи і підпорядковуючи всі інші, він визначає характер соціальноекономічного ладу суспільства загалом, а отже — його історичний тип. Панівний У. с. е. під час суспільних змін може стати другорядним і, навпаки, другорядний — панівним. Є, однак, і такі соціально-економічні уклади, які не можуть бути панівними, напр. патріархальний (дрібне натуральне господарство) чи дрібнотоварний. Крім того, відносини, в які вступають люди в системі суспільного матеріального виробництва, можуть взагалі не утворювати в цьому суспільстві цілісного формування, а існувати лише у вигляді більш чи менш істотного додатку до соціально-економічного укладу, утвореного відносинами виробництва іншого типу (напр., наймана праця в давній Вавилонії чи античному Римі; рабство (холопи) в Росії тощо).

У класичному марксизмі основні соціальноекономічні уклади тлумачились як формаційні (первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, буржуазний, комуністичний), а неформаційні — як неосновні, що призводило до апріорної оцінки багатоукладності суспільства як негативного явища, що підлягає усуненню, і до орієнтації та утвердження єдиного укладу соціально-економічного, що відповідає цій суспільноекономічній формації. Свідченням теоретичної і практичної вразливості такого підходу є досвід радянського суспільства, де понадсімдесятирічна спроба ліквідації існуючих у 20х pp. поряд із соціалістичним інших У. с. е. (патріархального, дрібнотоварного, приватно та державнокапіталістичного) і створення послідовно унітарної економічної системи зазнала краху. Некоректними виявилися й намагання звести історичний процес до п'ятичленного формаційного ряду. Практика суспільноісторичного розвитку переконує, що перспективнішими є варіанти, де немає цілковито панівного соціально-економічного укладу і орієнтації на його створення, характерні за сучасних умов для багатьох країн т. зв. третього світу, або країн, що розвиваються.

примеры функций политической системы