Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни

Відбудова - період в історії УРСР і СРСР після визволення окупованих у роки Великої Вітчизняної війни районів до початку 1950-х pp.; процес відновлення зруйнованого війною промислового потенціалу, соціально-культурної сфери, повернення населення до мирного життя.

Зміст:
1. Етапи відбудови в УРСР:
2. Масштаби втрат і руйнувань.
3. Прийняття Закону «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства».>
4. Особливості післявоєнної відбудови економіки УРСР.
5. Підсумки відбудови економіки України в 1946-1950pp.

1. Етапи відбудови в УРСР:

- 1943-1945pp. - відбудова найбільш життєво важливих об'єктів в міру визволення території від німецько-фашистських загарбників;

- 1945-1950pp. - широкомасштабна відбудова згідно з IV п'ятирічним планом.

2. Масштаби втрат і руйнувань. За роки війни Україна втратила 8 млн осіб (5,5 млн цивільного населення; 2,5 млн загинуло в боях) - це 20% її населення. Окупанти зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тис. сіл, понад 16 тис. підприємств, майже 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС, 18тис. лікувальних установ. У 1945 р. в Україні залишилося 19% довоєнної кількості промислових підприємств, 10 млн осіб залишилися без житла.

Прями збитки господарства України становили 285 млрд. крб. Ця сума вп'ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво державних підприємств протягом усіх трьох довоєнних п'ятирічок. Загальна сума втрат, яких зазнало населення й господарство України, становила майже 1,2 трлн крб.

У руїнах лежали «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріупольський металургійний завод, Макіївський завод ім. С. М. Кірова, машинобудівні підприємства Києва і Харкова, Дніпрогес, шахти Донецького вугільного басейну. В Україні залишилося неушкодженими лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств. У важких умовах жила більшість населення України. He вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах.

Зважаючи на все це, деякі із західних експертів розрахували, що для відновлення господарства СРСР потрібно не менше 20-25 років, а дехто називав навіть 100 років. Однак централізована система управління господарством створювала можливості швидкої мобілізації людських і матеріальних ресурсів, що й стало запорукою прискорених темпів відбудови народного господарства.

3. Прийняття Закону «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства». У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про п'ятирічний план відбудові і розвитку народного господарства». Це був IV план п'ятирічки. У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР прийняла аналогічний закон, що передбачав таке:

- відбудову виробничих потужностей України;

- доведення валової продукції промисловості у 1950 р, до 113% від рівня 1940 р.;

- першочергове відновлення важкої промисловості, транспорту, енергетики, будівництво нових заводів;

- відбудова легкої промисловості і сільського господарства;

- відродження культурно-освітньої сфери.

Закон «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства» передбачав вирішення всіх поставлених завдань (у СРСР і У РСР) винятково за рахунок власних сил і ресурсів.

4. Особливості післявоєнної відбудови економіки УРСР. Післявоєнна відбудова економіки в Україні, як і в цілому по Радянському Союзу, мала свої особливості;

- відбудова господарства в УРСР, як і в СРСР, здійснювалася в умовах тоталітарного політичного режиму, командно-адміністративної системи, повного домінування державної соціалістичної власності, панування в сільському господарстві колгоспно-радгоспної системи, відсутності економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;

- економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи; крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів за Уралом і в Казахстані, руйнуванню значної частини промислового потенціалу України, її доля в загальносоюзному виробництві знизилася з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 p.;

- у процесі відбудови широко використовувалося нове технологічне обладнання за рахунок демонтованих у Німеччині машин і устаткування, отриманих СРСР за рахунок репарацій;

- відбудова економіки відбувалася у напруженій міжнародній обстановці -. цього часу почалася «холодна війна» і гонка озброєнь; ці обставини виключали західну, перш за все американську фінансову та технічну допомогу;

- вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну; у ході війни з України було евакуйовано 550 промислових підприємств, з яких потім повернулося лише близько 150;

- союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту;

- характерним у процесі відбудови було другорядне ставлення до галузей, що виробляли товари і продукти для населення (легка, харчова промисловість, сільське господарство); тому прискорена відбудова промислового потенціалу не супроводжувалася настільки ж швидким підвищенням життєвого рівня народу;

- помітно ускладнювався процес відбудови в УРСР й голодом 1946-1947рр., викликаним посухою 1946 р.; загроза голоду не була своєчасно нейтралізована, і до зими 1946-1947 pp. дедалі більше набувала ознак справжнього голодомору; суттєво погіршили ситуацію надмірно високі і нереальні плани хлібозаготівель, що мали постійну тенденцію до збільшення, великі обсяги експорту хліба і продуктів тваринництва за кордон;

- матеріальне становище і життя населення в період відбудови були надто важкими; не вистачало найнеобхідніших товарів: продовольства, взуття, одягу, побутових предметів;. до грудня 1947 р. діяла карткова система на продукти харчування;

- У роки відбудови гостро бракувало кваліфікованих робітників (у ході війни загинуло до 8 млн чоловік), погіршився якісний склад робітничого класу; до тяжкої праці в металургії, вугільній промисловості, будівництві широко залучалися жінки й підлітки;

- у перші повоєнні роки в Україні з боку влади відновилися політичні репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА;

- у перші повоєнні роки непропорційно великою була роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів тощо.

5. Підсумки відбудови економіки України в 1946-1950pp. Відбудувати економіку УРСР в рекордно стислі терміни вдалося насамперед завдяки героїчній самовідданій праці мільйонів робітників і селян, учених, інженерів, службовців, працівників культурно-освітньої сфери України.

За 1946-1950 pp. було відбудовано зруйновані в роки війни промислові підприємства, шахти, електростанції. Повністю були відновлені основні галузі економіки УРСР - металургія та енергетика. Переводилися на випуск верстатів, устаткування та іншої мирної продукції підприємства і галузі промисловості, які випускали в роки війни військову продукцію. Зростали обсяги промислового виробництва в порівнянні з довоєнним рівнем. У 1950 р. обсяг промислового виробництва перевищив довоєнний рівень 1940 р. на 15%, що було більше запланованого.

Створювалися нові галузі промисловості - радіотехнічна, приладобудування, автомобілебудування та ін. У роки четвертої п'ятирічки були побудовані нові великі заводи - Київський авіаційний завод, Одеський автоскладальний, Харківський підшипниковий, Запорізький трансформаторний, Львівський інструментальний та ін. Був введений в експлуатацію газопровід Дашава-Київ. У Західній Україні почалося освоєння нових родовищ нафти, газу, вугілля, сірки, будівництво нових заводів. Україна відновила свою роль у промисловому потенціалі СРСР, за рівнем індустріального розвитку випередила багато країн Європи.

У грудні 1947 р. завдяки зростанню виробництва сільськогосподарської продукції були скасовані продовольчі картки, зникла погроза голоду. Україна знову стала житницею і тваринницькою базою СРСР. До 1950 р. був досягнутий довоєнний рівень виробництва сільськогосподарської продукції.

Але в той же час в економіці УРСР, як і всієї економіці СРСР, не проводилося необхідної модернізації, що здійснювалася в західних країнах; кращі сили і ресурси відволікалися на прискорене будівництво підприємств військово-промислового комплексу; значно відставала відбудова підприємств легкої і харчової промисловості (у 1950 р. вони досягли тільки 80% довоєнного рівня); зростання виробництва сільськогосподарської продукції було досягнуто не тільки за рахунок збільшення капіталовкладень, але й у результаті безжалісної експлуатації сільських жителів.