123

Категорії історичної науки

Категорії історичної науки - універсальні, всезагальні форми історичних діяльності, мислення та свідомості людей. Категорії історичної науки - поняття полісемантичне: воно може мати своїм змістом: а) основні форми історичної життєдіяльності (спільнота, культура, цивілізація, формація) і роди соціальноісторичного буття людей (економіка, соціальна сфера, політика, духовне життя); б) форми історичного мислення, що використовуються людьми інстинктоподібно, поза їх свідомістю; в) наріжні характеристики історичного пізнання, що осягаються істориками як найзагальніші й фундаментальні поняття історії як науки; г) форми історичної самосвідомості. Категоріальна структура історичного мислення формується на основі соціально-історичної життєдіяльності людей, у ході відтворення й темпоральних глибинних змін явищ життєвого світу та їх взаємозв'язків. Інваріантні форми і співвідношення історичних подій та процесів, багаторазово повторюючись у діяльності й відносинах людей, постають як онтологічний вимір категорій і в подальшому поступово закріплюються в людській свідомості у вигляді форм історичного мислення.

Вже як форми мислення історичні категорії відображають загальні хронотопічні властивості людського співжиття, структуру, перебіг, ритм і взаємозалежності процесів суспільної динаміки і водночас використовуються (переважно стихійно, в неусвідомленій формі) як способи фіксації повторюваності в історії, виокремлення закономірного, віднесення поодиноких, випадкових історичних подій до відповідних детерміністських вузлів перетину мережі загальних і необхідних зв'язків історичного процесу.

Пізніше мірою самоідентифікацїї та самоздійснення того чи іншого суспільства, культури, народу тощо історичні категорії поступово усвідомлюються: із синкретичних, діючих інстинктоподібно способів фіксації й вираження необхідного та всезагального в історії перетворюються на такі пізнавальні засоби, які свідомо формуються і застосовуються. В цьому аспекті категорії історичної науки постають як найзагальніші, цілеспрямовано та свідомо розроблені поняття історичної науки, вищий ступінь загальності, категоріальна природа яких зумовлена тим, що вони як універсали чи архетипи «схоплюють» (у відповідному зрізі) історичний процес як цілісність. На цій засаді вони свідомо використовуються вченими як дійові інструменти історичного пізнання, як смислові вузли, щаблі такого пізнання, що покликані сприяти автентичному осягненню і повнокровному включенню в перебіг процесів суспільної життєдіяльності.

Тому історичні категорії істотно відрізняються від спеціальнонаукових понять різноманітних галузевих історичних дисциплін, які є суто розсудковими, абстрактнотеоретичними. На відміну від них категорій історичної науки на сучасному етапі постають як цілісні духовні утворення, що актуалізують і репрезентують не тільки розсудкові, а й усі інші пізнавальні здатності людини (всю почуттєву сферу - від відчуттів до духовних почуттів, продуктивну та репродуктивну уяву, волю, розум).

Отже, категорії історичної науки спроможні відігравати роль не тільки й не стільки неусвідомлено вживаних форм мислення чи понятійних, абстрактно-розсудкових засобів пізнання в його класичному розумінні (тобто суб'єкт-об'єктної взаємодії). Вони можуть поставати також у ролі своєрідних екзистенціалів, формування та дія яких засновуються (крім розсудково-раціональних моментів) на переживанні та співпереживанні; на «відбірковій спорідненості» (Гете), співчутті й співстражданні; на залученні не лише зовнішнього, а й внутрішнього досвіду; розпредметненні історичного апріорі та осягненні історії як конгеніальної для людини сукупності існувань інших людей. Дія означених екзистенціалів якраз і уможливлює великою мірою повернення суб'єктивності до витоків і виявів її автентичного буття.