Історична школа
Історична школа - західний напрям етнологічних досліджень, який вивчає історичні взаємозв'язки між народами й культурами. Ідеї історичної школи виникли наприк. XIX ст. і спричинили втрату панівного впливу першої наукової етнологічної школи - еволюціонізму. На противагу останньому представники історичної школи відкидали наявність історичної закономірності та з цієї причини обмежували в цілому завдання історичної науки описом конкретних подій. Через те що дійові особи й перебіг подій у галузі етнології залишались, як правило, невідомими, то їй доводилося шукати інших сфер дослідження.
Спроби знайти такі сфери зводилися переважно до пошуків центрів походження народів чи культур, з'ясування меж їхнього поширення і шляхів переміщення. Внаслідок цього виникли різні напрями дифузіонізму (однієї з найвідоміших етнологічних наукових шкіл), що стали характерними для етнологічних досліджень, зокрема в деяких європейських країнах і США в першій пол. XX ст. (теорія культурних кіл - Скандинавські країни, Німеччина, Австрія; історико-архівний напрям - Німеччина; концепція культурних ареалів - США; американська історична школа - США). З появою у США неоеволюціонізму (модернізованої етнологічної наукової школи) історична школа відійшла на задній план. Вона не могла більше обходити своєю увагою питання прогресу в історії людства. Згідно із твердженнями прихильників історичної школи, про це могло йтися лише стосовно окремих галузей суспільного життя, зокрема наукового і технічного розвитку. Це дуже обмежене визнання ідеї розвитку з боку історичної школи не відповідало, однак, потребам світу, який істотно змінився після другої світової війни і пов'язував тепер із питанням про можливості майбутнього розвитку також питання про тенденції розвитку в минулому.