Античність

Античність ( від лат. antiquitas - давнина, старовина). - 1. У широкому розумінні - історія і культура ранньокласового суспільства, цивілізацій Стародавнього Сходу (Єгипту, Шумеру, Вавилона, Фінікії, Палестини, Індії, Китаю, Давньої Греції та Риму). 2. У вузькому розумінні - історія й культура стародавньої Європи, тих народів, які успадкували найважливіші принципи соціальних та інтелектуальних форм, що найбільше виявилися в житті Давньої Греції і Риму.

Це були перші класові суспільства з диференційованими формами ідеології, культури, політики, державності. Всі вони являли собоюсхідну деспотію. Велику роль відігравала держава, яка становила своєрідну надбудову над селянськими громадами. Ця роль зводилася до здійснення іригації, престижного будівництва (пірамід, палаців, культових споруд), контролю над усіма сторонами життя підданих, проведення зовнішньої воєнної експансії. У період ранньокласового суспільства формується ієрогліфічне письмо, художній стиль, живопис, монументальна кам'яна архітектура, релігійні уявлення. Синтезом між іудейською містикою та еллінським раціоналізмом стає християнство. Найбільша пам'ятка світового значення, шедевр культури стародавньої Палестини - Біблія. Конфуціанство протиставило містицизму і одкровенню авторитет давніх мудреців.

Колискою європейської цивілізації вважається Давня Греція. Саме вона заклала підвалини пізніших європейських філософських, правових, політичних, етичних, художніх, наукових систем. Грецький спосіб мислення постає як єдність теоретичності й умоглядності з логікоматематичною точністю доказів. Наука у Давній Греції була приватною справою окремої особистості. Відомі давньогрецькі філософи Анаксагор, Демокріт, Сократ, Протагор, Платон, Арістотель прагнули до системного осмислення нагромадженого матеріалу, намагалися побудувати таку картину світу, де вся розмаїтість конкретної дійсності зводилася б до мінімального числа філософських положень. Характерною рисою інтелектуального життя Давньої Греції було відокремлення спеціальних наук - геометрії, астрономії, ботаніки, історії - від філософії. Спадкоємцем еллінської цивілізації стає Рим.

Якщо греки створили міфи про богів, то для римлян центром їхньої міфології був сам Рим, його непереможний народ. Цікавим є римський ідеал республіки. Полібій підкреслював досконалість політичного устрою Риму, його «змішаний устрій», що містив елементи «монархії» (влади консулів), аристократії (авторитет сенату), демократії (право народних зборів ухвалювати закони, розв'язувати питання війни й миру). Мистецтво Риму істотно відрізняється від грецького - сила, а не витонченість, могутність, а не краса і грація домінують у ньому. «Сила, вбрана у велич» - ось римський ідеал.