123

Соціалістичні партії

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. відбувається об'єднання робітничого руху з політичним соціалістичним рухом в його марксистському варіанті. На початку зародження цей рух був представлений "Південноросійським союзом робітників", соціалістичними підпільними інтелігентськими марксистськими гуртками, які вивчали та пропагували ідеї соціалізму. Ці гуртки діяли в промислових центрах України – Києві, Катеринославі, Херсоні, Одесі, Миколаєві. Серед активних діячів цього руху були Є. Заславський, Ю. Мельников, П. Тучанський, П. Запорожець, брати Радченко.

Виявом об'єднання робітничого та інтелігентського соціалістичного рухів стало створення наприкінці ХIХ ст. РСДРП. Російська соціал-демократія проголосила своєю метою революційну боротьбу за соціалізм, а рушійною силою цієї боротьби був пролетаріат. Проте РСДРП скоро розкололась на дві непримиренні течії – меншовиків (помірковані) та більшовиків (радикальні). Представники цих течій порізному оцінювали розвиток Росії та готовність до утвердження в ній соціалізму. Обидві ці течії мали великий вплив на промисловий пролетаріат Східної України. Під час мирного розвитку революції більший вплив мали меншовики, а під час загострення політичної боротьби, неспроможності досягти своєї мети мирним шляхом робітництво підтримувало більшовиків – їх радикальні форми і методи боротьби. Невелику популярність РСДРП мала серед українського селянства, адже вона не вела агітації та пропаганди українською мовою і зосереджувала свою діяльність лише в промислових центрах.

Певний вплив на селянство України мала РПСР (Російська партія соціалістів-революціонерів). Ця партія вийшла із старих народницьких гуртків, модернізувавши утопічний селянський соціалізм в соціалізацію землі. Розуміючи вади своєї доктрини, соціалістиреволюціонери продовжили терористичні традиції народників, створивши так звану "Бойову групу". Есери мали невеликі організації лише в Харківській, Полтавській, Чернігівській губерніях. На Правобережжі та Півдні України, де селянство було власником або великим орендарем землі, ідея зрівняльного розподілу землі не підтримувалася.

РСДРП та РПСР – представники радикальної течії, що визнавали революцію як можливий шлях політичних перетворень.