Суспільство відкрите і закрите
Суспільство відкрите і закрите — терміни, вперше запропоновані А. Бергсоном і запроваджені К. Поппером для характеристики соціальнополітичних систем, властивих різним суспільствам на різних етапах історичного розвитку.
Відкрите суспільство тлумачиться як суспільство творче й динамічне, засноване на ідеях ліберального плюралізму, гнучке щодо різноманітних змін і впливів, перейняте духом індивідуальної ініціативи, раціонального осягнення світу, критики й самокритики. Воно протиставляється закритому суспільству як враженому стагнацією, авторитаризмом, доведеним до магічних форм догматизмом, а також виразним переважанням соціальномасового начала над індивідуальним. Цей контрапункт є лейтмотивним для філософськоісторичних побудов Поппера, за якими розвиток сучасної цивілізації, започаткований «грецькою революцією» V—IV ст. до н. е., доводить переваги і перспективність відкритих суспільств (на зразок давніх Афін чи сучасних західних демократій) над закритими (Спарта, царська Росія, фашистська Німеччина, СРСР часів сталінізму).
За сучасних умов, коли «марксистський штурм», як зазначає Поппер у післямові до російського видання 1992 р. книги «Відкрите суспільство і його вороги», зазнав краху, створилися умови для глобального історичного поступу в напрямі відкритого суспільства. До найважливіших положень попередньої універсалістської програми цього руху він відносить такі: 1) зміцнення свободи і усвідомлення відповідальності, що випливає з неї; 2) мир у всьому світі; 3) боротьба з бідністю; 4) боротьба з демографічним вибухом; 5) навчання ненасильства. Концепція суспільства відкритого і закритого, виражена, зокрема, і в наведених положеннях програми переходу до відкритого суспільства в планетарному масштабі, загалом відіграє конструктивну роль у позитивних культурноісторичних та соціальнополітичних зрушеннях в сучасному суспільстві. Однак потенціал цієї концепції залишається значною мірою не тільки нереалізованим, а навіть незапитаним внаслідок труднощів операціоналізації її вузлових, вельми абстрактних та есеїстично викладених понять і певної заідеологізованості позицій автора.