Етноісторія

Етноісторія (від грец. ethnos—народ і historia—оповідь про минулі події) — 1. Галузь, субдисципліна культурної антропології. 2. Комплекс технічних засобів. Мета етноісторії — вивчення історії безписьменних, чи «примітивних», народів за допомогою письмових джерел та археологічних відомостей. У такому розумінні етноісторія здебільшого ідентифікувалася з етнологією як розділом культурної антропології в англомовних країнах чи сприймалась як опис дописемної історії переважно «примітивних» народів у європейській етнології.

У межах північно-американсько-канадської культурної антропології етноісторія набула нині розвитку в значно модифікованому вигляді. Цей новий імпульс у розвитку етноісторії зумовлений науковими, соціально-політичними та ідеологічними чинниками. Перед етнологічною наукою гостро постала проблема вивчення соціокультурних змін. Відчувалася необхідність подолання обмеженості підходу історичної школи в культурній антропології. Це зумовило методологічну модернізацію досліджень у царині етноісторії. Нині подібні дослідження передбачають вивчення не тільки минулого, а й сьогодення.

Загалом дискусії, що точаться в культурній антропології з приводу етноісторії, свідчать про те, що серед учених немає одностайної думки про епістемологічне значення знання в галузі. Швидше за все етноісторії можна розглядати як субдисципліну в межах культурної антропології, яка перебуває у процесі становлення й розвитку, має свою сферу вивчення і розробляє власну методику досліджень.