Демографічна наука

Демографічна наука - складова частина демографії. Вивчає процеси, які відбуваються в людському середовищі світу, регіону, країни: зміни в чисельності населення, національному складі; досліджує динаміку в суспільстві за статтю, віком, а також розлучення, народжуваність, смертність, відтворення населення, його природний рух, міграційні процеси тощо.

Особливий напрям демографічної науки становлять виявлення закономірностей, тенденцій, явищ, що впливають на демографічні процеси, а також розробка наукових рекомендацій, спрямованих на подолання негативних тенденцій у людському суспільстві на певному історичному етапі. Інтерес людини до себе виник у давні часи, коли вона була цілковито залежна від сил природи. Людина змушена була навчитися рахувати представників свого роду, племені. З появою держави попит на демографічні знання зростає. Для свого утримання державі потрібні кошти, військо та чиновництво. Можна твердити, що перші організовані обліки людей відбувалися ще за часів виникнення перших державних утворень в Месопотамії (Ассірія, Вавилон), Єгипті, Греції та Римі. В ті часи і впродовж наступних століть основна мета обліку полягала в оподаткуванні населення та залученні осіб чоловічої статі до війська. Тому держава стає основним організатором проведення переписів населення.

У Римі обліки населення проводилися під назвою «цензів». Навіть у наступні часи, за феодалізму, облік проводився не систематично. Це викликало протест, особливо панівних класів. Феодали прагнули приховати чисельність своїх кріпаків, щоб зменшити податки державі, а також постачання молодих кріпаків до армії. У 1753 р. в англійському парламенті точилися гострі суперечки щодо проведення цензів, мовляв, це може призвести до епідемічних захворювань. У Франції проти підрахунків використовували навіть релігію. Наприк. XVIII ст. ще не було відомостей про кількість населення більшості країн Європи та світу. Вважається, що початок систематичного перепису населення у світі було покладено США. В 1790 р. конституцією цієї держави було передбачено проведення переписів (цензів) раз на 10 років. Матеріали, отримані внаслідок переписів населення, становлять підґрунтя для проведення демографічних досліджень. Приклад США поширився на країни Європи. Сьогодні переписами населення охоплено майже всі країни світу. Цим питанням займається і ООН, яка збирає відомості про населення країн світу.

З розвитком суспільства зростає попит на знання про людство. Сьогодні вже неможливо охопити складні й суперечливі демографічні процеси, що відбуваються у світі, в загальне поняття - демографія. Тому, як і інші галузі знань, вона поділяється на окремі складові частини: а) демографія історична; б) демографічна політика; в) демографічна наука; г) демографічна статистика та ін. Термін «демографія» має складну історію. Його визначення проходило в умовах ідейнополітичної боротьби, що точилася між науковцями різних напрямів. У цій боротьбі значну роль відіграла праця священика, вченого Т. Мальтуса «Дослідження про закон народонаселення» (1798 p.). Він запропонував біологічний підхід до розгляду чисельності населення та його відтворення. Погляди Мальтуса справляли істотний вплив на визначення сутності й змісту демографії упродовж XIX ст.

Поступовий розвиток демографії, накопичення наукового досвіду, вивчення впливу на закономірності змін у чисельності та відтворенні населення, соціальноекономічних і політичних чинників спонукали до пошуків загальної назви цієї науки. Першу спробу позначити загальним терміном науку про народження було зроблено в 1841 р. К. Бернуллі, який запропонував назву «популяціоністика». Термін мав певне поширення, але не був прийнятий. У 1855 р. відомий французький учений А. Пйар опублікував працю «Елементи людської статистики, або Порівняльна демографія». Терміном «демографія» він позначив галузь знань про «природну й соціальну історію людського роду. В 1871 р. німецький учений Е. Енгель запропонував назву «демологія» - наука про людські спільноти. Визначити назву цієї науки робили спроби й інші дослідники. В 1877 р. відомий ученийенциклопедист П. Ларусс вперше опублікував статтю під назвою «Демографія», що стало поштовхом для поширення цього терміна. В Росії його ввів Є. Алучин. Офіційне визнання термін отримав лише після того, як у 1882-1883 pp. його було введено в назву міжнародних конгресів з гігієни та демографії. В Україні великий науковий інтерес до демографії припадає на XIX ст. Значний поштовх у розвитку вона дістала завдяки відомому українському історикові М. Туган-Барановському - одному з фундаторів української історичної науки. У 1919 р. в Києві з його ініціативи було засновано Демографічний інститут у складі Всеукраїнської академії наук. Це була перша державна установа у світі, яка зосередила свої зусилля на дослідженні проблем демографічної науки. В 1934 р. його було перейменовано в Інститут демографії та санітарної статистики. З часу його заснування до ліквідації директором Інституту був М. Птуха. Проблеми демографії в Україні досліджували всесвітньо відомі вчені: С. Томилін, Ю. КорчакЧепурківський, С. Рудницький, А. Хоменко та ін. Наприк. 1930 р. було організовано демографічний інститут АН СРСР у Ленінграді. Ці наукові заклади активно вивчали демографічні процеси в Україні та СРСР. Результати їх досліджень мали звинувачувальний характер щодо політики Радянської держави, тому вже у 1934 р. було ліквідовано Інститут у Ленінграді, а в 1938 р. така сама доля спіткала й український Інститут демографії й санітарної статистики. Найталановитіших його працівників було заарештовано.

Після ліквідації Інституту в Україні проблемами демографії займався відділ статистики, упродовж 1940-1950 pp. очолюваний М. Птухою. В 1963 р. в Інституті економіки АН УРСР було створено сектор демографії і трудових ресурсів, а в 1966 р. його було перетворено на відділ демографії і відтворення трудових ресурсів. Сьогодні в Україні проблеми демографії, крім згаданого відділу, досліджують працівники Ради з вивчення продуктивних сил України, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та інших установ.