Політичний рух в Радянській Україні в 20ті роки

Із проголошенням Радянської влади на Україні була заборонена діяльність будь-яких партій, крім більшовицької. Але, розуміючи певну слабкість своїх позицій на Україні, російські більшовики вимушені були зробити відносні поступки. Це виявилось у формальному існуванні УКП, "Боротьбистів", створенні Комуністичної Партії (більшовиків) України.

Остання була заснована в липні 1918 року в Москві. Створення КП(б)У мало на меті об'єднати ті сили, які бажали бачити Україну комуністичною, але суверенною, а не придатком Російської Соціалістичної Республіки. Проте серед більшовиків України одразу виявились два напрямки: федералістичний та централістський. Перший відстоював певну самостійність України, другий – її жорстке підпорядкування Москві. Згодом це протистояння вилилось в боротьбу з українським націоналкомунізмом.

Націонал-комунізм сформувався наприкінці 20х років в поглядах М. Хвильового, М. Волобуєва, А. Шумського, М. Скрипника. Всі вони відстоювали необхідність суверенного розвитку України в освіті, культурі, економіці. Ці позиції викликали велике невдоволення. На початку 30х років М. Волобуєва та А. Шумського було репресовано, а М. Хвильовий та М. Скрипник покінчили життя за підозрілих обставин.

Таким чином, в 30-ті роки під тиском політичних репресій слабкий натяк на національний рух було ліквідовано.

политические учения античности