Скрипник Микола Олексійович

Скрипник Микола Олексійович(1872-1933 pp.) - державний і громадський діяч. Народився в родині залізничного службовця. Навчався в Петербурзькому технологічному інституті. 3 1901 p. Микола Скрипник займався революційноюдіяльністю, за що неодноразово переслідувався, засуджувався до ув'язнення і заслання. До революції 1917 р. він ішов цілковито під впливом російського більшовизму і з українським визвольним рухом зустрівся, прибувши з доручення В. Леніна в Україну. Розуміючи вагу національного питання, Микола Скрипник одначе, як послідовний ленінець., понад усе ставив ідею світової пролетарської революції, яка, на його думку, мала привести до справедливого розв'язання всіх соціально-політичних питань, у тому числі й національного. Він був активним учасником встановлення радянської влади в Україні, одним з організаторів КП(б)У. Але разом із тим Микола Скрипник вів активну боротьбу проти деяких її керівників. які зневажливо ставилися до українства й українського національного руку. 3 квітня 1920 р. Микола Скрипник- нарком Робітничо-селянської інспекції УСРР. У 1922-1927 pp. - нарком юстиції та генеральний прокурор УСРР, у 1927-1933 p.- нарком освіти УСРІ' М. Скрипник був одним з ініціатором запровадження «українізації» Особливо велику діяльність у цій ділянці він розгорнув, ставши народ ним комісаром освіти, якому тоді підлягали всі галузі культурного будівництва. Під його керівництвом була завершена українізація преси, початкового і середнього шкільництва, значною мірою було українізоване викладання у вузах. 3 лютого 1933 р. Микола Скрипник- заступник голови РНК УСРР і голова Держплану УСРР. Крім того, він був директором Українського Інституту марксизму-ленінізму, головою Українського товариства істориків-марксистів (з 1928 р), a 1929 p. став дійсним членом ВУАН. У червні 1933 р. на пленумі ЦККП(б)У М. Скрипник був звинувачений у «націоналістичному ухилі» і помилках теоретичного й практичного характеру, що підштовхнуло його до самогубства (7 липня 1933 р.)