Главная Історія Новітній час (1917 — 1991) Проголошення незалежності УНР: передумови та значення

Проголошення незалежності УНР: передумови та значення

 

Зміст:

 

1. Передумови проголошення незалежності УНР. Незалежність і суверенітет УНР були проголошені Українською Центральною Радою в IV Універсалі. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Українська Центральна Рада закликала всіх громадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками».

Основними передумовами проголошення незалежності УНР були:

- віковічні прагнення українського народу до свободи і незалежності;

- традиції національно-визвольної боротьби;

- довготривала антиукраїнська політика імперського центру;

- руйнівні наслідки Першої світової війни для України;

- наступ більшовицьких військ на Україну, якій розпочався в грудні 1917 р., позбавив керівництво Центральної Ради ілюзій щодо можливості перетворення Росії в демократичну федеративну республіку й автономії України у складі такої республіки;

- зовнішньополітичні умови потребували участі делегації УНР у мирній конференції щодо припинення воєнних дій на фронтах Першої світової війни; така участь ставала реальною тільки в тому разі, коли Україна здобувала правовий статус незалежної суверенної держави;

- тільки як незалежна держава, як суб'єкт міжнародного права УНР могла сподіватися на міжнародну допомогу, у тому числі воєнну, для захисту від агресії ззовні, зокрема від московсько-більшовицької інтервенції.

2. Прийняття IV Універсалу. 11 (24) січня 1918р., коли більшовицькі війська, які рвалися до столиці України, знаходилися уже на підступах до Києва, Мала Рада прийняла ІV Універсал. Остаточний текст було розроблено на основі проектів Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, М. Шаповала.

Можна визначити такі основні положення IV Універсалу:

а) у зовнішньополітичній сфері:

- Універсал ставив за обов'язок уряду довести до кінця переговори з Центральними державами й укласти мир;

- декларував прагнення до дружніх стосунків із сусідами України - Росією, Австро-Угорщиною, Туреччиною та іншими країнами;

б) в аграрній сфері:

- проголошувалася націоналізація (перехід власності до рук держави) усіх природних ресурсів (лісів, вод, надр тощо), ліквідація права власності на землю;

- гарантувалася передача селянам землі без викупу до початку весняних робіт;

в) у сфері промисловості:

- проголошувалася демілітаризація підприємств (переведення підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції);

- боротьба з безробіттям;

- надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни;

- проголошувалася монополія держави на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами;

г) у військовій сфері:

- проголошувався намір після закінчення війни демобілізувати армію і замінити її народною міліцією;

д) у сфері фінансів:

- проголошувалося встановлення державного контролю над банками;

е) у сфері міжнаціональних відносин:

- підтверджувалося право національних меншин на національно-персональну автономію.

Ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.

У день проголошення IV Універсалу Мала Рада прийняла закон про національно-територіальну автономію; право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами - росіянами, євреями і поляками; білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки і болгари могли дістати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.

3. Історичне значення IV Універсалу Української Центральної Ради.

- Вперше в новітній історії український народ дійшов до найважливішого рішення - проголошення незалежної суверенної Української держави, остаточно розірвавши відносини з імперським центром і заклавши основи наступного державного будівництва.

- 3 проголошенням IV Універсалу автономізм і федералізм у складі Росії остаточно йде в минуле української суспільно-політичної думки.

- IV Універсал надав нового якісного статусу Українській державі; державна влада стала єдиною в межах своєї території, незалежною від інших держав.

- Українська Центральна Рада нарешті відкинула коливання і пішла на радикальне вирішення земельного питання - головного для країни, у якій переважало сільське населення.

- Український національний рух знову підтвердив свій демократичний характер: у найважчі для революції дні Центральна Рада продовжувала відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі - росіян).

- IV Універсал містив конституційні засади державного будівництва, став значним кроком на шляху побудови української державності.

На жаль, історичні рішення Української Центральної Ради були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була уже вирішена.

Уроки Української національно-демократичною революції взагалі і діяльності Української Центральної Ради зокрема є дуже цінними для сучасної незалежної Україні.

4. Подальший розвиток подій в Україні (січень-лютий 1918 р.). Але цей важливий документ (IV Універсал) було проголошено надто пізно, коли кульмінаційний момент українського національного руху вже був пройдений. На початку 1918 р. УЦР втрачала позицію за позицією - у середині січня радянську владу було встановлено в багатьох містах України. Посилювалася зневіра народу щодо здатності УЦР розв'язати нагальні державні питання, соціальні проблеми брали гору над національними.

4.1. Бій під Крутами. Нерішучість і непослідовність УЦР призвели до того, що в кульмінаційний момент 16 (29) січня 1918 р. в бою під Крутами (станція між Ніжином і Бахмачем), де вирішувалася доля Києва, вона могла розраховувати лише на багнети 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість яких загинула в нерівному протистоянні з 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова

4.2. Повстання на заводі «Арсенал». 5 (18 січня) 1918 р. більшовицькі війська почали наступ на Київ. Для підтримання цього наступу 15 (28) січня Київська рада робітничих і солдатських депутатів, у складі якої домінували більшовики, вирішила почати повстання в місті. Повстання, очолюване спеціально створеним ревкомом, почалося 16(29)січня. Опорним пунктом його був завод «Арсенал». Повстання охопило весь Київ.

Але 21 січня (3 лютого) до міста вступили перекинуті Симоном Петлюрою з фронту «курені смерті», які підсилили загони «вільних козаків» і гайдамаків. Становище повсталих різко погіршилося; «Арсенал» був відрізаний від міста та піддавався сильному артилерійському обстрілу. Після безперервних боїв за рішенням ревкому арсенальці припинили боротьбу. Частина з них таємними шляхами пішла з території заводу на з'єднання з радянськими військами, які наступали на Київ. Гайдамаки, ввірвавшись на завод, жорстоко розправилися з повсталими, розстріляли більше 300 червоногвардійців, а разом із ними - кілька десятків жінок і дітей.

4.3. Вступ до Києва більшовицьких військ під командуванням М. Муравйова. Після придушення повстання на заводі «Арсенал» втримати Київ військам УЦР не вдалося. Після п'ятидобового бомбардування більшовицькі частини під командуванням М. Муравйова 26 січня 1918 р. увійшли до столиці УНР. Уряд УНР змушений був перебазуватися до Житомира, а невдовзі - до Сарн.

Після захоплення Києва М. Муравйов наказав «знищити всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». «Війська Муравйова справили Києву різанину, якої місто не бачило з часів Андрія Боголюбського», - так характеризував ці події Д. Дорошенко. Називали різні цифри жертв: 5000 чи більше, до 3000 було розстріляно першого дня. Розстрілювали переважно російських та українських старшин - тих, хто мав посвідчення УЦР, і декого з громадських діячів. Були випадки знищення людей тільки за те, що вони говорили українською мовою.

4.4. Брест-Литовський мирний договір. 26 січня (9лютого) 1918 р. делегація УНР підписала з представниками Четверного союзу Брест-Литовський мирний договір.

Країни цього блоку визнали державну незалежність і самостійність УНР, а її кордони з Aecmpo-Угорщиною встановлювалися за довоєнним розмежуванням між Росією та Австро-Угорщиною (по лінії Хотин-Гусятин-Збараж-Броди-Сокаль). Згідно з договором майже вся Холмщина і Підляшшя мали повернутися УНР. Остаточний кордон з Польщею пізніше мала визначити спеціальна змішана комісія з урахуванням етнічного складу населення прикордонних районів і його бажань.

Підписаний договір також передбачав: відмову від взаємних претензій на відшкодування збитків, заподіяних війною; взаємний обмін військовополоненими; взаємний обмін надлишками промислових і продовольчих товарів; встановлення взаємних митних пільг і режиму найбільшого сприяння у прикордонному товарообміні; налагодження дипломатичних відносин.

Радянська Росія мала негайно укласти мирну угоду з УНР, вивести звідси червоногвардійські війська і не втручатися у внутрішнє житія України. Для відновлення влади УНР на територію України вступила 450-тисячна окупаційна австро-німецька армія, якій не могла протистояти 25-тисячна більшовицька армія України разом із загонами добровольців із Петрограда і Москви.

За надання масштабної воєнної допомоги УНР згідно з таємною угодою, підписаною навесні 1918 р., Україна зобов'язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині значну кількість продовольства, а також регулярно постачати їм залізну і марганцеву руди тощо.

Уже на початку березня 1918 р. німецькі, австро-угорські та петлюрівські війська зайняли Київ і сюди повернулася Українська Центральна Рада, уряд УНР та інші урядові установи. До кінця квітня Червона армія була витіснена майже з усієї території східної України і Криму.