Таври

Таври (грец. Tauroi) — давнє населення південної частини Кримського півострова. Оселилися в Криму в IX ст. до н. е., проживали в укріплених поселеннях, займалися скотарством, землеробством, мисливством, рибальством, ткацтвом, виплавляли бронзу. Обстоюючи свою незалежність, Таври боролися проти Херсонесу і Боспорського царства, однак наприк. II ст. потрапили під владу Понтійського царства. За свідченнями античних авторів, Таври були надзвичайно войовничі і жорстокі. Зокрема, вони приносили в жертву своїй богині землі, води й тварин чужоземців, яких брали у полон. В античних джерелах використовуються терміни «скіфотаври» і «тавроскіфи», що, очевидно, свідчить про змішання таврів зі скіфами після їх поселення в Криму. Пізніше їх підкорили римляни. Письмові джерела свідчать про існування таврів до IV ст.

Південна частина Кримського півострова, заселена таврами з V ст. до н. е., називалася Тавріка. За середньовіччя (до XV ст.) так називався увесь Крим. Після приєднання до Росії в 1783 р. він дістав назву Таврида. У XIX—на поч. XX ст. райони Південної України, що входили до Таврійської губернії Російської імперії, називалися Таврією. У березні—квітні 1918 р. на території Криму, в складі РСФРР, було створено Радянську соціалістичну республіку Тавриди (Таврійська радянська республіка).