Сикхи

Сикхи (від. санскр. сікх — учень) — послідовники релігійно-реформаторського руху, що виник в Індії на території Пенджабу на поч. XVI ст. Засновником руху сикхів був індійський поет і мислитель Нанак (1469—1539), який став першим їхнім наставником (гуру), організатором громади (хальси), автором священної книги «Адигрантх». Проповідував віротерпимість, релігійне єднання, духовне самовдосконалення, соціальну і кастову рівність. сикхи, серед яких спочатку переважали торговоремісничі верстви населення, оголошували рівність усіх людей перед єдиним Богом.

Негативне ставлення сикхів до індуїстських принципів кастових відмінностей сприяло посиленню масового залучення до руху селянобщинників у XVII ст. Тоді ж утвердилися зовнішні атрибути, які відрізняли сикхів від пенджабців, що проповідували індуїзм (чоловіки носили тюрбан, довге волосся й бороду, завжди при собі в них були три сталеві предмети: браслет, гребінь і меч). Кожному сикху присвоювалося почесне звання «сінгх» (лев), яке ставало складовою частиною прізвища. Десятий гуру сикхів Говінд Сінгх (1666—1708) значною мірою реформував сикхізм. Він проголосив себе останнім наставником і звелів скасувати посаду гуру після його смерті, зазначивши, що влада має належати всій хальсі. Говінд Сінгх перетворив громаду сикхів на замкнуту воєнізовану організацію. У XVII — на поч. XVIII ст. сикхи вели боротьбу з Великими Моголами і створили свою державу (1765—1849 pp.). Сучасні сикхи живуть головним чином у штаті Пенджаб.