Поділ праці. Перший та другий великий суспільний поділ праці.

Поділ праці - процес відокремлення та взаємозумовлення співіснування різних видів трудової діяльності в єдиній системі громадського виробництва. Характер і форма поділів праці визначаються розвитком виробничих сил, водночас сам поділ праці сприяє подальшому розвиткові продуктивності праці і через те впливає на розвиток і зміну типів виробничих відносин.

У первісній общині (громаді) поділ праці здійснюється в найпростішій формі - за статтю та віком. У процесі переходу від первіснообщинного ладу до ранньокласового суспільства виокремлюються скотарство (перший великий поділ праці), ремісництво (другий великий поділ праці) та торгівля.

На території України перший великий поділ праці стався в добу міді (IV-III тисячоліття до н. е.), коли на лівобережному пониззі Дніпра сформувався господарсько-культурний тип скотарів (середньостогівська та ямна археологічні культури), який співіснував з ранньоземлеробським господарсько-культурним типом на правобережному лісостепу (трипільська археологічна культура) та з «пережитковими» неолітичними племенами мисливців і рибалок північно-східних регіонів України (культура ямково-гребінцевої кераміки). Зародки другого великого поділу праці простежуються в добу бронзи (II тисячоліття до н. е.), про що свідчать поховання ремісників з обробки кольорових металів та скарби металевих виробів. У ранньокласовому суспільстві внаслідок суспільного поділу праці формуються соціальні прошарки військової аристократії, жерців, вільних общинників і залежного населення нижчого рівня. Ця система знайшла відображення, зокрема в кастовій структурі суспільства ранніх індоєвропейців.

Поступово формуються територіальний, професійний і міжнародний поділ праці.; поділ праці на розумову та фізичну. Як наслідок поділ праці розглядаються професійні групи сучасного суспільства. Окремо можна розглядати поділ праці у виробничих процесах під час мануфактурного або конвеєрного виробництва.