Ніцшеанство

Ніцшеанство — філософська течія, що склалася наприк. XIX ст. під впливом вчення німецького філософа і поета Фрідріха Ніцше (1844—1900 рр). Для Ніцшеанства характерні: ірраціоналізм, волюнтаризм, проповідь війни, ідея притаманності людині «волі до влади» й зоологічна ненависть до бідних. В XX ст. ніцшеанство взяли на озброєння ідеологи німецького фашизму.

Фрідріх Ніцше — німецький філософ, представник ірраціоналізму, один із засновників «філософії життя». Навчався в Боннському та Лейпцизькому університетах, викладав класичну філологію у Базельському університеті. Погляди Ніцше формувалися під впливом філософії А. Шопенгауера, естетичних ідей та мистецтва В. Вагнера, позитивізму й соціального дарвінізму.

Центральним поняттям філософії Ніцше є категорія життя, що як єдина реальність звільнене від матеріальності, є містичною формулою «волі до влади», виявами якої у людини є довічний інстинкт самозбереження. Нерівність та експлуатацію Ніцше обґрунтовує різною мірою «волі до влади» в окремих людей, шо неминуче призводить до поділу суспільства на еліту й маси. Ніцше вважає життя вічним рухом, його не можна оцінити як дійсне. Всі процеси як фізичного, так і духовного життя тлумачить як дії «волі до влади». Ніцше оспівує культ «надлюдини», якій нібито дозволено все: насильство, війну як засіб очищення культури.