Мобільність соціальна

Мобільність соціальна — в широкому розумінні мобільність означає здатність руху. П. А. Сорокін визначав мобільність як будь-який перехід індивіда, соціального об'єкта або цінності з одного соціального рівня на інший. У сучасній соціології поняття мобільність соціальна використовується переважно у вузькому розумінні для визначення руху людей — індивідів, груп — у межах соціальної структурисуспільства між класами, групами, верствами, категоріями, колективами. Якщо соціальна структура розглядається як система соціальних статусів і ролей, то в такому разі мобільність соціальна постає як перехід індивідів і груп з одного статусу (ролі) до іншого або як зміна статусу (ролі) в системі певних статусів і ролей. Оскільки соціальна структура може розглядатися в горизонтальних і вертикальних вимірах, то слід розрізняти горизонтальну й вертикальну соціальну мобільність. Зміна в одній і тій самій площині, рух індивідів і груп між однорівневими у соціальному розумінні позиціями становить горизонтальну Вертикальна характеризується рухом індивідів і груп з нижчих соціальних статусів до вищих (висхідна мобільність), або навпаки — з вищих до нижчих (низхідна мобільність). Відображаючи рух індивідів та груп у системі вертикальної диференціації суспільства або його соціальної стратифікації, вертикальна мобільність є ядром проблематики.

Виокремлюється внутрішньо-генераційна мобільність, що охоплює рух індивідів і груп у межах однієї генерації, тобто впродовж усього їх власного життя, та міжгенераційна мобільність, що фіксує рух індивідів і груп з урахуванням їх належності до різних генерацій (порівняймо, напр., статуси та ролі батьків і дітей). Особлива увага приділяється існуючим у суспільстві різнорідним ієрархіям і відмінностям — політичним, соціальним, економічним, культурним. Вважається, що ці ієрархії слугують дієвим стимулом для індивідів і груп до подолання цих відмінностей та посідання більш значущих, престижних, дохідних статусів і ролей у суспільстві. Така ситуація більше притаманна сучасним розвиненим країнам, що характеризуються високим рівнем соціальної мобільності. У доіндустріальних суспільствах рівень значно нижчий, у суспільствах кастового типу соціальна мобільність практично відсутня.

Одним з основних питань дослідження соціальної мобільності є її характер та масштаби, що визначаються структурними зрушеннями в економіці, техніці й технології, зайнятості тощо (структурна мобільність), і власне соціальними чинниками — доступністю освіти, професій та занять, що користуються повагою в суспільстві, освітнім, кваліфікаційним та культурним потенціалом індивідів і груп, наявністю інституціональної системи ціннісних пріоритетів, що орієнтують мотивованість поведінки індивідів і груп на їх досягнення або реалізацію (циркуляційна мобільність). Систематичне вивчення процесів соціальної мобільності, їх різновидів, чинників, каналів перебігу, інтенсивності, скерованості тощо дає змогу виявити універсальні та специфічні механізми суспільного відтворення в окремій країні або в кількох країнах, що згруповані за будьякою істотною ознакою.