Статус соціальний

Статус соціальний (лат. status - стан, становище) - 1. Співвідносне становище індивіда чи групи в соціальній системі, яке визначається суспільними (економічними, соціальними, політичними, професійними, кваліфікаційними, освітніми тощо) та природними (раса, нація, стать, вік) ознаками. 2. Соціальна позиція, яку посідає людина завдяки успадкованим ознакам (етнічне чи соціальне походження) - природний, приписовий соціальний статус - або власним зусиллям - досяжний соціальний статус. Сукупність прав, привілеїв, моральних норм і обов'язків індивіда чи соціальної групи, що пов'язана з виконанням певної соціальної ролі, яка постає як динамічний аспект, спосіб реалізації соціального статусу з поведінкою, очікуваною відповідно до становища у суспільстві. 4. Позиція індивіда чи соціальної групи, яка визначається громадською думкою через співвіднесення з панівною системою цінностей і набуває значення відповідного соціального престижу.

Соціальний статус слід відрізняти від статусу особистого, тобто становища, яке посідає людина в первинній групі. Спочатку соціальний статус тлумачиться як правове становище юридичної особи. В значенні загальносоціологічної категорії поняття соціальний статус вперше вжито Г. Дж. Мейном і конкретизовано у працях Р. Лінтона та Ф. Маріла. З'ясовуючи проблему соціального статусу, дослідники спираються й на доробок М. Вебера, який довів, що стратифікація суспільства визначається не лише економічними й політичними, а й значною мірою соціальними та психологічними показниками, стилем життя. Кожна людина, як показав Лінтон, має певний соціальний статус, згідно з яким посідає певне місце в суспільній ієрархії і водночас поєднує в собі кілька соціальних статусів, постаючи як син, чоловік, батько, робітник, філуменіст тощо. При виникненні, подекуди, суперечності між цими статусами, індивід змушений віддавати перевагу якомусь із них; для опису подібної ситуації іноді запроваджується поняття маргінального статусу. Розробка й використання поняття соціальний статус уможливлює краще розуміння життєвого шляху людини і соціальної структури суспільства, сприяє піднесенню ефективності соціального управління, виховних та освітніх процесів.