Стратифікація соціальна

Стратифікація соціальна (від лат. stratum — настил, шар і facere — робити) — ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в людському суспільстві на певному історичному етапі його розвитку. Цю структуру можна уявити як вертикальний поділ усього суспільства на верстви, шари. Отже, соціальна стратифікація являє собою рангове розшарування, коли вищі верстви, поперше, перебувають у привілейованому стані (стосовно володіння засобами чи можливостями отримання винагород) порівняно з нижчими, подруге, становлять, особливо у традиційному суспільстві, кількісну меншість порівняно з нижчими верствами. Проте в сучасних високорозвинених суспільствах цей порядок порушується — нижчі верстви в кількісному відношенні можуть поступатися місцем такому соціальному угрупованню, як середній клас. Історично склалося кілька основних систем стратифікації: рабовласницька, кастова, станова, класова.

Рабовласницька система соціальної стратифікації— це форма нерівності, коли певні індивіди (раби) належать іншим (рабовласникам) як їхня власність. Кастова—спирається на касти, замкнені соціальні групи, належність до яких визначається винятково народженням людини. Станова — охоплювала уособлені соціальні групи, належність до яких передавалася спадково (але могла бути придбана за гроші або дарована владою). Класова система охоплює соціальні групи, належність до яких визначається економічним становищем людини (капіталіст, найманий робітник, фінансист тощо).