Клерикалізм

Клерикалізм - (від лат. clericalis—церковний) — суспільно-політична течія, яка домагається провідної ролі релігії і церкви в політичному й духовному житті суспільства. Крайніми прагненнями клерикалізму є утворення теократичноїдержави. Носіями клерикалізму є духівництво і тісно пов'язані з церквою представники панівних верств суспільства. Клерикальні прагнення властиві, по суті, всім релігійноцерковним організаціям. Особливо яскраво вони виявилися в історіїкатолицизму. В середні віки католицький клерикалізм постав передусім у боротьбі за папську теократію, в новий час був спрямований проти буржуазних революцій, а з виникненням соціалістичного революційного руху — проти нього.

Поряд із традиційними засобами впливу на політичні події та переконання широких верств населення (через систему церковного апарату, викладання релігії в школі, активну участь у регулюванні питань сім'ї, шлюбу, виховання дітей тощо) в XIX—XX ст. вирішальну роль починають відігравати створювані клерикальні політичні партії, профспілки, молодіжні, жіночі, культурні та інші організації. В деяких країнах — ФРН, Італії, Франції, Бельгії, Австрії, Португалії, Ірландії, Польщі — вони мають значну політичну вагу, а напр. у ФРН, Італії християнські партії нерідко й тривалий час перебувають при владі. В останні десятиліття XX ст. різко посилився вплив духівництва на політичне життя в країнах мусульманського світу. В Ірані, напр., після ісламської революції 1979 р. воно очолило управління державою.