Історична етнологія

Історична етнологія— розділ етнологічної науки, предметом вивчення якого є походження і формування окремих етносів (етногенез), етнічна історія, генезис та історія традиційних форм народного побуту і культури окремих етносів, етнологія етносів, що зникли (див.Палеоетнологія),формування й еволюція господарсько-культурних типів та історико-етнографічних областей. Важливу роль в історичной ентології відіграє культурно-генетичний напрям, що досліджує головним чином генезис та еволюцію окремих компонентів народної культури, в тому числі матеріальної, духовної, соціо-нормативної в її етнічній своєрідності.

Дослідження в історичній етнології базуються як на власне етнологічних матеріалах, так і на власне історичних, археологічних, лінгвістичних, антропологічних, ономастичних та інших джерелах, які залучаються комплексно.

Історична ентологія як розділ етнологічної науки сформувалася впродовж останніх десятиліть. Однак уже в період виникнення еволюціонізму (однієї з перших наукових етнологічних шкіл) в 60—70х pp. XIX ст. історико-етнографічні дослідження застосовувалися досить широко. Разом з критикою найслабкіших сторін еволюціонізму на межі XIX—XX ст. чимало західних етнологів відмовилися від історичного підходу до етнологічних явищ і народної культури в цілому. Останнього часу інтерес до проблем історичної етнології в західній етнології значно зріс. У марксистській і радянській етнологічних школах історичній етнології приділялася велика увага, що зумовлювалось історико-матеріалістичним підходом до розвитку народної культури і формування етносів.

- розділ етнологічної науки, предметом вивчення якого є походження і формування окремих етносів (етногенез), етнічна історія, генезис та історія традиційних форм народного побуту і культури окремих етносів, етнологія етносів, що зникли (див. Палеоетнологія), формування й еволюція господарсько-культурних типів та історико-етнографічних областей. Важливу роль в історичной ентології відіграє культурно-генетичний напрям, що досліджує головним чином генезис та еволюцію окремих компонентів народної культури, в тому числі матеріальної, духовної, соціо-нормативної в її етнічній своєрідності.

Дослідження в історичній етнології базуються як на власне етнологічних матеріалах, так і на власне історичних, археологічних, лінгвістичних, антропологічних, ономастичних та інших джерелах, які залучаються комплексно.

Історична ентологія як розділ етнологічної науки сформувалася впродовж останніх десятиліть. Однак уже в період виникнення еволюціонізму (однієї з перших наукових етнологічних шкіл) в 60-70х pp. XIX ст. історико-етнографічні дослідження застосовувалися досить широко. Разом з критикою найслабкіших сторін еволюціонізму на межі XIX-XX ст. чимало західних етнологів відмовилися від історичного підходу до етнологічних явищ і народної культури в цілому. Останнього часу інтерес до проблем історичної етнології в західній етнології значно зріс. У марксистській і радянській етнологічних школах історичній етнології приділялася велика увага, що зумовлювалось історико-матеріалістичним підходом до розвитку народної культури і формування етносів.