Геналогія

Генеалогія (грец. henealogia - родовід) - спеціальна галузь історичної науки і навчальна дисципліна, що вивчає історію походження родів і окремих осіб. Виникла внаслідок утилітарної потреби людей у відтворенні їхньої родинної історії для одержання певних пільг або спадщини.

У формуванні генеалогії як науки велику роль відіграла діяльність учених, спрямована на обгрунтування методики складання родинних розписів і таблиць. Цій справі російський юрист П. Хавський присвятив багатотомну працю «О наследстве завещательном, родственном и выморочном на основании всех российских законов, существовавших и доселе существующих по сему предмету» (М., Т. 1-5, 1817-1820). Характеризуючи спорідненість, він запровадив спеціальну термінологію, яка вживається в генеалогії і досі (лінії, ступені, коліна спорідненості). Учений виокремив такі лінії спорідненості: подружня, низхідна, висхідна, побічна. За низхідною лінією нащадки поділялися на кілька ступенів: 1 - діти, 2 - онуки, 3 - правнуки і т. д.; за висхідною лінією визначалися такі ступені: 1 - батько, мати, 2 - дід, баба, 3 - прадід, прабаба і т. д. Кожний ступінь поділяється на два коліна - чоловіче й жіноче.

В Україні генеалогію досліджувало багато істориків (О. Бодянський, М. Костомаров, П. Єфименко, А. Лазаревський, В. Липинський, М. Грушевський, В. Модзалевський та ін.). Значного розвитку генеалогія як наука набуває в Росії та Україні на поч. XX ст., коли з'явилися установи, що професійно вивчали проблеми генеалогії: Російське генеалогічне товариство (С. Петербург, 1898), Історико-родословне товариство (Москва, 1905) та їх відділення на місцях. Створюються ґрунтовні праці. Так, Г. Власьєв доповнив російський родовід великим матеріалом про Чернігівських і Володимиро-Волинських князів («Потомство Рюрика», СПб, 1906-1907) і багатотомне дослідження «Малороссийский родословник» створив відомий український історик В. Модзалевський (К., 1908-1914, т 1-4). В університетах було введено курс генеалогії. За радянської влади в Україні (як і загалом у Радянському Союзі) генеалогічні дослідження були згорнуті, виходили поодинокі праці, різною мірою пов'язані з її проблемами. У 80х pp. на хвилі гласності генеалогічні дослідження активізувалися. В 1989 р. відбулася І Всесоюзна конференція «Генеалогия: Источники. Проблемы. Методы исследования».

Якісно новий етап у розвитку генеалогії в Україні відкрився після проголошення її незалежності. При Геральдичному товаристві України створено секцію генеалогії, у Києві засновано Центр генеалогічних досліджень, у 1996р. проведено перші генеалогічні читання пам'яті В. Модзалевського.

категории политологии