Найдавніші рукописні книги Київської Русі

Поява перших рукописних пам’яток Київської Русі сталася внаслідок швидкого економічного розвитку держави, налагодження відносин з цивілізованими країнами тогочасного світу, зокрема з Візантією. Написання перших рукописних книг вчені пов’язують з впровадженням християнства на Русі, однак археологічні знахідки доводять, що писемність на цих територіях існувала задовго до переходу на православну віру.

На користь цього свідчать:

  • знахідка радянського історика та археолога СС. Висоцького – абетка з 27 букв (23 взяті з грецького алфавіту, ще 4 – з словянскої мови), котра була написана на стіні Михайлівського вівтаря Софіївського собору в Києві і отримала назву «софіївська абетка»;
  • наявність у руських купців писемних дозволів на торгівлю у візантії, затверджена в договорі князя Ігоря з імперією, датованого 944 роком;
  • літописне повідомлення про Євангеліє і Псалтир, написані словянським просвітителем Кирилом. У оповіданні зазначається, що книги були виконані «руськими письменами».

Однак до нашого часу дійшли рукописні книги, що були створені уже після хрещення Русі. Збереглося лише 33 таких книги, датовані XI століттям, проте вчені припускають, що давньоруських рукописних творів було в тисячі раз більше.

Завдяки впровадженню християнства русичі починають тягнутися до книго писання – київські князі запроваджують школи та бібліотеки, що нарівні з осередками, де переписувались та перекладались книги, засновувались при церквах і монастирях. Так, Ярослав Мудрий створив найбільшу бібліотеку часів Київської Русі при Софії Київській. В ній налічувалося понад 900 книжок, що для того часу є надзвичайно великою кількістю. Нажаль, бібліотека була загублена і не знайдена до сьогодні. Син Ярослава, Святослав, наповнив книгами комори своїх палат; а князь Микола Святоша витратив на книги всю свою скарбницю і подарував її Печерському монастирю.

Найвідоміші рукописні книги Київської Русі

До найдавніших рукописних книг Київської Русі, належать книги, датовані XI сторіччям:

  1. Реймське Євангеліє;
  2. Остромирове Євангеліє;
  3. Ізборник Святослава;
  4. Ізборник.

Дата створення Реймського Євангелія досі залишається предметом суперечок вчених. Деякі дослідники вважають, що воно було написане у 1037 році, інші припускають, що у 40-х роках XI сторіччя. Реймське Євангеліє було вивезене з Софіївської бібліотеки дочкою Ярослава Мудрого Анною до Франції перед її заміжжям (була дружиною французького короля). До недавнього часу пам’ятка вважалась загубленою, але 32 її сторінки були знайдені у міській бібліотеці міста Реймс – за непідтвердженими свідченнями на Реймському Євангелії довгий час присягали під час коронації французькі монархи. Вцілілі сторінки переклали українською, французькою та англійською мовами. У 2010 видання перекладу презентували в Софії Київській.

Остромирове Євангеліє – найдавніша з датованих рукописних книг київської держави, створена у 1056-1057 роках. Являє собою переклад болгарського оригіналу на церковнослов’янську мову. Містить євангельські читання з заставками, мініатюрами євангелістів Івана, Луки та Марка, кольоровими ініціалами. Автором Остромирського Євангелія є дяк Григорій, котрий написав книгу на прохання новгородського князя Остромира.

Ізборник Святослава, написаний 1073 року, дяком Іваном та іншими писцями на прохання київського князя Святослава, – це також переклад болгарського збірника, укладеного у X сторіччі. Ізборник містить 380 статей 25 авторів, має хрестоматійно-енциклопедичний зміст. У книзі можна знайти відомості з математики, астрономії, астрології, граматики, фізики, логіки, біології, історії, етики, уривки богословських текстів та їхнє тлумачення.

Ізборник 1076 року складений за писемними матеріалами, що знаходились в бібліотеці Софії Київської. В збірнику є теологічні та філософські твори – роздуми про віру, повчання для дітей та інше.

Крім найдавніших рукописних текстів варто згадати й інші книги того періоду. Серед них – «Києво-Печерський патерик», «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Слово про Закон і Благодать», «Руська Правда», «Поученіє» Володимира Мономаха.

социальная стратификация и социальное неравенство