Велика хартія вольностей

Велика хартія вольностей - грамота, підписана 15.06.1215 р. англійським королем Іоаном Безземельним на вимогу баронів, духовенства і жителів міст. Обмежувала права і владукороля на користь аристократії, надавала привілеї лицарям, купцям, міському населенню. Найважливішою була стаття 39, в якій наголошувалося, що «жодна вільна людина не буде заарештована й ув'язнена чи позбавлена майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана... інакше, як згідно із законним вироком рівних та із законом країни».

Згідно з Великою хартією вольностей створювалася рада 25-ти, яка обиралася лише з баронів і мала право оголосити королювійну в разі невиконання ним умов угоди. «Хартія»має конституційне значення.