Середній клас

Середній клас — поняття менеджеріальної та стратифікаційної теорій, що використовується для позначення груп населення, яке посідає проміжне місце між власниками та вищим керівництвом, з одного боку, та промисловими робітниками — з іншого. Одне з понять, що слугує для обгрунтування тези, що внаслідок розвитку індустріального суспільства класові відмінності не тільки втрачають антагоністичний характер, а й взагалі поступово зникають. Це відбувається у зв'язку з запровадженням якісно нових постіндустріальних технологій, послабленням внутрішньокласової згуртованості, поширенням соціальної рівності й послідовним здійсненням трьох основних форм громадянських прав: юридичних, політичних і соціальних. Так, американський соціолог Дж. Бернард ще в 1956 р. проголосила, що у США вже немає буржуазії й пролетаріату і здійснено перехід до безкласового суспільства — не через диктатуру пролетаріату, а в результаті величезного зростання середнього класу, який має тенденцію поглинати нижчі за нього класи.

Термін «середній клас» увійшов у науковий обіг, хоча уявлення про нього поступово видозмінюється, стає реалістичнішим. Виявилося, що середній клас зростає за рахунок розмивання меж не тільки «нижчих», а й «вищих» класів і верств — різноманітних власників і менеджерів тощо. Крім того, не лише розширюється, а й розпадається, утворюючи групи, які поповнюють полярні класи. Напр., Р. Дарендорф фіксує розмежування найманих службовців з бюрократичної ієрархії і найманих службовців поза нею, причому бюрократи приєднуються до буржуазії, а представники «білокомірцевих» фахів — до робітників. Унаслідок цього вихідні класи зберігаються, але стають дедалі складнішими й неодноріднішими. Саме тому, напр., робітників постіндустріального, автоматизованого виробництва називають подеколи «новим середнім класом» (Р. Блонер, Д. Белл).

У критичному варіанті йдеться про інтеграцію представників різних класів і формування індивідафункції, «одновимірної людини» (Г. Маркузе). Деякі теоретики, також визнаючи традиційний класовий поділ застарілим або занадто абстрактним, оцінюють, проте, формування, утворені внаслідок розмивання класів («сервісний клас» Р. Дарендорфа, «соціальну диференціацію за статтю, віком і расовою належністю», «когнітаріат» А. Тофлера, «незалежний клас» А. Турена тощо) не лише як закономірні, а й як такі, що відіграють позитивну роль у суспільстві, що йде на зміну індустріальному.

структурные элементы гражданского общества