Монада історична

Монада історична(від грец. monas (monados) — неподільне) — таке єдине, своєрідність якого полягає в тому, що воно водночас є все, сума складових, кожна з яких теж є утворенням монадного характеру; термін, що з 20х pp. набуває поширення у філософії історії, дещо пізніше — в історичній науці. Вживається переважно прихильниками суто плюралістичного розуміння історії. Може слугувати й розробці такого підходу до вивчення історичного процесу, який органічно поєднував би універсалістське бачення цього процесу з індивідуалізуючим. Якщо спочатку семантичним полем монадології був універсум (Піфагор і його школа, М. Кузанський, Дж. Бруно), пізніше — світ живої природи (Г. В. Лейбніц, И. В. Гете), то в XX ст. — світ історії. Вже у М. Я. Данилевського всесвітньо-історичний процес постає як сукупність замкнених великих живих індивідів — культурно-історичних типів, яким властива цілковита гомеоричність, «віддзеркалення» одного в одному. Подібний підхід пізніше конкретизують Шпенглер і, зрештою, А. Дж. Тойнбі, попри всі його критичні зауваження щодо властивого Данилевському і Шпенглеру біологізму в тлумаченні цивілізацій. Вони також розглядають історію людства як своєрідну спільність замкнених макроіндивідів — культур, що безпосередньо ототожнюються з цивілізаціями, або розглядаються як макроорганізми монадної природи, останньою стадією існування яких є відповідні цивілізації (Шпенглер). Такий підхід (незалежно від того, чи усвідомлювали це його адепти) об'єктивно споріднював їхнє тлумачення світу історії з монадологічним розумінням світу органічного життя, розробленим Гете.

Та навіть у Шпенглера, з його претензією на свідоме застосування монадологічного, гетевського підходу, не кажучи вже про Данилевського чи Тойнбі, які до нього наблизилися спонтанно, фіксується переважно один бік монадної природи цивілізацій — їх самофокусованість, самодостатність, доцентровість. Внаслідок цього гіперболізується момент відокремленості, замкненості й непроникності означених монадою історичною. Момент їх «гомеоричності», глибинної подібності, взаємовіддзеркалення, взаємовідтворення, взаємоуособлення і уособлення кожного в локальніших історичних монад, людства в цілому як своєрідної вищої історичної монади. залишається й дотепер поза увагою філософів історії та істориків. З'ясування і висвітлення цього аспекту — актуальне й важливе завдання, яке ще очікує дослідників.

монтескье теория разделения властей