Мета і Засоби
Мета — відображення у свідомості певного об'єкта, що є предметом потреб, інтересів і цінностей, на досягнення якого (як бажаного, корисного результату) спрямовано діяльність соціального суб'єкта — особистості, соціальної групи, історичної спільноти, суспільства в цілому.Як наукова категорія мета досліджується телеологією. Розрізняють два види т. зв. суб'єктивної мети: абстрактнозагальну — ідеал — і конкретну, яку слід реалізувати для досягнення цього ідеалу, а також т. зв. об'єктивну мету — «мету буття» (божественну, провіденційну), або заданий тим чи тим законом (алгоритмом, правилом) такий стан (формальна мета) в розвитку певної системи, якому властива саморегуляція. Виокремлюють також загальні й часткові, ближні й віддалені, кінцеві та проміжні цілі.
Засоби — предмети, способи дії, поведінка, соціальні інститути, які завдяки телеологічному визначенню набувають значення засобів тільки стосовно певної мети; центральний елемент діяльності, спрямованої на осмислення, покладання, реалізацію мети. Особливої гостроти в історії людства проблема співвідношення мети і засобів набуває у зв'язку з відомою тезою «мета виправдовує засоби», а також з таким різновидом людської поведінки, що дістав назву макіавеллізм — від імені італійського політичного мислителя, громадського діяча і письменника Н. Макіавеллі (1469—1527 pp.), який доводив, що за певних історичних умов можна переступати через закони моралі для досягнення великих і благородних цілей. З історичного досвіду відомо, що різноманітні соціальні (насамперед політичні) сили та лідери для досягнення власної мети не нехтували використанням будьяких засобів.
Проблема органічної єдності, взаємодоповнюваності мети і засобів та результату діяльності пов'язана із суперечливим розумінням взаємозв'язку потреб, інтересів і ціннісних орієнтацій, а також того історичного факту, що моральні принципи є передумовою будьякого рішення соціального суб'єкта у виборі мети, виходячи з наявних засобів чи навпаки — визначенні засобів реалізації на основі певної мети. Ігнорування моральних принципів неминуче призводить до страждань, особистісних та соціальноісторичних конфліктів і загрожує самому існуванню людини.