Лицарство, Рицарство

Лицарство, Рицарство (нім. Ritter, від ст. герм. riter — вершник) — привілейована соціальна верства в країнах Західної та Центральної Європи в середньовіччя. У широкому розумінні — всі світські феодали, у вузькому — лише дрібні світські феодали, які отримували від сеньйора феод і були зобов'язані за це виконувати певні повинності (передусім відбувати військову службу). Лицар повинен був, починаючи, як правило, з 7 років, отримувати спеціальне військове виховання, придбати бойового коня, важке спорядження, брати участь у турнірах. Найбільшого поширення лицарство набуло у Франції, пізніше в Німеччині, менш поширеним воно було в Англії та Італії.

Розквіт лицарства припадає на XII—XIV ст. Після появи регулярних армій і розповсюдження вогнепальної зброї в XV—XVI ст. військова роль лицарства занепадає, воно перетворюється на станове дворянство. Для лицарів вважалися обов'язковими такі риси, як сміливість, відданість обов'язку, прагнення захистити слабкого, шляхетність стосовно жінки. Звідси: лицар — шляхетна людина.