Діалог культур

Діалог культур- термін, що виник у XIX ст. для позначення процесу зближення країн, народів, континентів, насамперед у культурній сфері. Спершу цей термін відображав взаємозбагачення, взаємовплив і взаємозалежність матеріальних і духовних надбань людства в культурно-географічному розрізі, передусім, як взаємодію культур Заходу і Сходу, Європи й Азії, Півдня та Півночі.

У XX ст. вирішальним для свідомості, мислення, вчинків дедалі більшого числа людей стає взаємне одночасне спілкування - діалог різночасових історичних епох (кожний твір культури перебуває у сфері тяжіння певного центру історичної цілісності). Культура як осучаснена історія вступає в діалог зі своєю історією, збираючи у витворі (творі) минуле, сьогодення й майбутнє, насамперед відповідно до потреби дедалі повнішого осягнення дійсності, яка вже не піддається «розумовому» пізнанню, тобто, діалогічність стає методом самого мислення. Внаслідок цього в теоретичному осягненні взаємодоповнюють і взаємовиключають одне одного «невідповідні» начала буття, про що свідчать принцип доповнення у фізиці, парадокси теорії множин у математиці і т. Ін.

В мистецтві активна співавторська роль читача, глядача, співрозмовника виявляється визначальним формотвірним принципом. Тому кожне явище культури є фокусом цілісної системи витворів цієї культури і водночас місцем дотику і взаємовпливу з іншою культурною цілісністю. Діалогу культур, визначених в їх буттєвому розумінні, виміряний масштабом людського існування, є діалогом індивідів, які живуть і спілкуються на межі культури, бо кожний індивіде новою особливою культурою. Феномен буття в культурі саме й полягає в присутності «Ти» для зосередженого «Я», необхідності іншого для власного визначення, тобто саме визначення культури припускає її діалогічність.

марксистский подход к пониманию политики опирается на