Деїзм

Деїзм (від лат. deus — Бог) — релігійно-філософська концепція, що грунтується на вірі в Бога, який створив світ і далі не втручається в перебіг подій у ньому. Термін «Деїзм» вживається для позначення філософських концепцій мислителів XVII—XVIII ст. Назва введена в обіг Дж. Локком.

Деїсти намагалися конституювати релігійнувіру, яка мала б своїм підґрунтям раціональнорозумове. Найширше Деїзм був представлений в Англії. На концептуальні засади деїзму спиралися такі мислителі, як М. Тіндел, чия праця «Християнство давнє, як створення світу» (1730 р.) розглядається як «Біблія деїстів». Значний внесок до розробки цієї концепції зробив і В. Болінгброк наприк. XVII — на поч. XVIII ст. У Франції деїзм був репрезентований Вольтером та енциклопедистами, у Німеччині — Г. Реймарусом. У XVIII ст. набув поширення в Америці, особливо завдяки праці Т. Пейна «Вік розуму» (1794 p.), яка вважається класичною для деїзму На поч. XIX ст. деїзм був поширений серед російських декабристів.